3. Хімічні методи зупинки кровотечі

Застосовують разом із механічними або самостійно. В їх основі лежить спазм судин або підвищення згортання крові. Кровоспинні хімічні речовини ділять на зовнішні і внутрішні.

Судинозвужувальні препарати зменшують просвіт судин і сприяють їх тромбуванню. Залежно від вид)' кровотечі, ці медикаменти застосовують місцево, парентерально або всередину.

До них відносять розчин адреналіну (1:1000; по 0,5 мл підшкірно або по 10-20 крапель 3 рази на добу). У разі місцевого застосування використовують для змазування або вводять разом із місцевими анестетичними засобами, частіше в зуболікарській практиці. Метод має той недолік, що після припинення дії адреналіну судини можуть розширюватися, і кровотеча відновлюється.

Адроксон (стабілізований продукт окислення адреналіну) застосовують для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч шляхом накладання марлевих тампонів, просочених 0,075 % розчином, або внутрішньом'язового чи підшкірного введення по 1 мл 0,075 % розчину 2-3 рази на добу.

Судинозвужуючий ефект виявляє норадреналін. При маткових, шлункових, легеневих кровотечах застосовують ріжки (по 20 крапель 3 рази на добу) або препарати з них (ерготал, ерготамін тощо).

До засобів, які підвищують згортання крові відносять: Аюпигеморагіті і гемостатичні засоби: препарати вітаміну К(1% розчин вікасолу внутрішньом'язово, фіноменадіон). Вони сприяють утворенню протромбіну в печінці.

Активатори утворення тромбопластту: 12,5% розчин дицинону, 10 % розчин хлориду кальцію внутрішньовенно або перорально по 1 столовій ложці З рази на день, 10% розчин глюконату кальцію.

Інгібітори фібринолізу: 5 % розчин амінокапронової кислоти (уводять внутрішньовенно 50-100 мл або всередину по 0,1 г на 1 кг маси тіла через кожні 4 год., часто застосовують при захворюваннях печінки, опіковій хворобі, гемофілії та ін.); амбен — препарат, подібний до амінокапронової кислоти (застосовується внутрішньовенно або внутрішньом'язово в 1 % розчині по 5 мл 2-3 рази на добу); амінометилбензойна та транексамова кислота.

Інгібітори протеаз: гордокс, контрикал, трасилол.

Для місцевого застосування найчастіше беруть 3 % розчин перекису водню. Серветки, тампони змочують розчином і накладають на рану. Препарат може бути використаний у разі кровотечі із слизових оболонок (ніс, ясна, язик, ямка після екстракції зуба) і з кісткової тканини. У тканинах перекис водню розпадається на воду і кисень. Поверхня рани при цьому покривається піною, а кров згортається.

Віск застосовують при трепанації черепа (ним заліплюють плоскі кістки черепа).

У стоматологічній практиці для кінцевої зупинки кровотечі з зубної лунки після екстракції зуба застосовується припікання трихлороцтовим залізом, кристалами калію перманганату, "пломбування" зубноїямки кетгутом або йодоформною турундою.

Крім того при кровотечах використовують препарати, що нормалізують проникність судинної стінки: ттшт С (5 %— 10 % розчин внутрішньовенно), рутин.

Кровоспинний ефект виявляє внутрішньовенне введення 5 ° о розчину натрію хлориду і 40 % розчину глюкози. При невеликих ранах і подряпинах можна застосувати кровоспинний олівець.