8. . Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок

83.1. Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:

83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;

83.1.2. податкова інформація;

83.1.3. експертні висновки;

83.1.4. судові рішення;

83.1.5. виключено;

83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

9. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби

84.1. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

84.2. Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються:

84.2.1. підстави для залучення експерта;

84.2.2. прізвище, ім'я та по батькові експерта;

84.2.3. реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль;

84.2.4. питання, поставлені до експерта;

84.2.5. документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.

84.3. Орган державної податкової служби, керівник (або заступник) якого призначив проведення експертизи, зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

84.4. виключено.

84.5. Експерт має право ознайомлюватися з поданими йому матеріалами, які стосуються предмета експертизи, та просити надання додаткових матеріалів.

Експерт має право відмовитися від надання висновку, якщо поданих матеріалів недостатньо або такий експерт не володіє необхідними знаннями для проведення зазначеної експертизи.

84.6. За надання завідомо неправдивого висновку експерт несе відповідальність відповідно до закону.

10. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства: підстави і порядок застосування

Підставою адміністративної відповідальності за порушен­ня податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про ад­міністративні правопорушення (далі — КпАП) адміністратив­ним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка по­сягає на громадський порядок, власність, права і свободи гро­мадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. КпАП закріп­лює низку складів порушень податкового законодавства: ст. 164і «Ухилення від подання декларації про доходи»; ст. 1642 «Порушення законодавства з фінансових питань»; ст. 165і «Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду Украї­ни, Фонду соціального страхування України платників обов'яз­кових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування»).

Згідно зі ст. 2 КпАП, законодавство України про адмініст­ративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні право­порушення застосовуються безпосередньо до внесення їх у вста­новленому порядку до КпАП, положення якого поширюються й на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачено законами, ще не включеними до Кодексу. Низку складів адміністративних правопорушень закріплено у п. 11 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за вчинення яких пе­редбачено накладення адміністративних штрафів:

—на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус­танов, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передба­чених законом, а також платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових пла­тежів), — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протя­гом року було піддано адміністративному стягненню за відпо­відне правопорушення, — від десяти до п'ятнадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

—на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус­танов, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні уста­нови, які не виконують перелічених у пунктах 2—5 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову служ­бу в Україні» вимог посадових осіб органів державної податко­вої служби, — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

—на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а та­кож на громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, які ви­плачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні податку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державних податкових інспекцій за встановле­ною формою відомостей про доходи громадян, — у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратив­ному стягненню за одне з зазначених правопорушень, — у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

—на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному по­данні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій пе­рекручених даних, у відсутності обліку або неналежному ве­денні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язко­ву форму обліку, — від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

—на громадян, які займаються підприємницькою діяльні­стю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяль­ності та одержання доходів, — від десяти до двадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян;

—на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії),якщо його отримання передбачено законодавством, — від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

—на громадян, які здійснюють продаж товарів без при­дбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, —від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, а за ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з за­значених правопорушень, — від десяти до двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 12 КпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністра­тивного правопорушення шістнадцятирічного віку. Спеціальни­ми суб'єктами адміністративної відповідальності є посадові осо­би. Згідно зі ст. 14 КпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків. Отже, посадові осо­би підлягають адміністративній відповідальності за порушення податкового законодавства у разі вчинення адміністративного правопорушення, тобто у разі невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, наслідком чого стало порушен­ня встановленого порядку оподаткування. З усіх видів адміні­стративних стягнень податковим органам надане право викори­стовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, установлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних визначеному показнику — неоподатковувано­му мінімуму доходів громадян.

Чинне законодавство про адміністративну відповідальність, зокрема Закон України «Про державну податкову службу в Україні», передбачає застосування штрафних санкцій до юри­дичних осіб. Враховуючи положення ст. 24 КпАП щодо мож­ливості встановлення законами України й інших, окрім зазна­чених у цій статті, видів адміністративних стягнень, постає питання про визнання штрафних санкцій видом адміністратив­них стягнень. При вирішення цього питання слід виходити з того, що адміністративне стягнення є заходом адміністратив­ної відповідальності (ст. 23 КпАП), а це означає, що воно може застосовуватись лише в межах загального галузевого механіз­му відповідальності, тобто лише до фізичних осіб.