6. Система «людина - життєве середовище» та її комдоненти,

Неможливо вивчати особливості людйни, колективу чи^ суспільства,.^ враховуючи їх місця е. навколишньому середовищі і стану цього середовища. Тому БЖД вивчає людину і Т|_;навколишнє середовище саме в системі «людина - життєве с^^здовище», в якій людина є суб'єктом - носієм предметнс^прартичної діяльності і пізнання, джерелом активності, спрямованої на об^єкт-життєве середовище. Поза межами цієї системи людина є об'єктом вивчення антропології, медицини, психології, соціології та багатьох інших наук. Середовище, яке оточує лиздину поза межами цієї системи, вивчають астрономія, географія, геологія, біологія, еколрпя тощо. _л

Система «людина - життєве середовище» є складною системою, в тому розумінні, що в неї, як правило, , входить велика кількірт^ змінних, між якими існує велика кількість зв'язків. Відомо, що чим більше змінних та зв'язків між ними має система, тим важче Ді зв'язки піддаються математичній обробці » виведенню універсальних законів. Складність виемєння системи жлкщина - життєве середовище» зумовлюється також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

^Хоча основним об'єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв'язки у системі «людина - життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того, що ми розуміємо під' терміном «людина» в системі «людина - життєве середовище», визначається рівень цієї системи, що детально буде проаналізовано далі.

Жиггіґгієве середовище - другий елемент системи «людина- жі^^:тєве^;6Йредо ЇЇ бб'єкт. Життєве середовище є частиною Вс^-Ьвіту,'де перебуває абб може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів, його межі визначаються передусім рівнем системи, тобто тим, Що й даному випадку розуміється під терміном «людина».

Життєве сдредовиЩе людини складається з трьох компонентів: природного, соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

• природне середовище (земний ґрунт, повітря, водоймища, роЬЛини, тйіірини, сонце, місяць, планети тощо);

^{4 5} Людйну оточують: земний грунт, повітря, водоймища, рослини, звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об'єкти природного походження І створені ними ЕКОЛОГІЧНІ системи. Природні об'єкти утворюють поля, ліси, гори, ріки, озера, моря, океани, континенти. Це оточення називається природним середовищем. У ньому переважно діють закони природного розвідку - фізичні/хімічні, геологічні, біологічні. В ньому відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні дислокації тощо. Природними об'єктами також є космічні об'єкти - сонце, місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають припливи і відпливи води, а також відповідний рух земної кори. Сонце живить енергією всГбіолбгічні об^єкги, а також спричиняє переміщення гіобгтряних мас, внаслідок чого на Землі змінюється рельєф, відбувається кругообіг води і біологічних речовин. Фактично Всій' енергія, яку вико-рисгговувала і використовує людина, за винятком ядерної, є трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною енергією. Метеорити, щб падають на Землю', . спричиняють не лише локальні, а й глобальні ката клізми.

• соціальне, Ьоціально-політичне середовище (форми спільної діяльності людей, єдність способу життя);

• те*н6ген«е середовище (жйт/іо, т'раі^споІУг, знаряддя праці, промислові та енергетичні об'єкти, зброя, домаиХні і отгйські тварини,

сільськогосподарські ррспкни трщо)1 ^ _; .

З одного боісу,. людину оточує природа,,а іншого юдину чи ооціа^нусіф^рту, яка розглядається як суб'єкт системи «людина - життєве середовище», оточують інші лкщи, іікші спільно™, що утворюють срціалцне^або соціально-гіолітичне середовище по відношенню до суб'єкта системи. Між окрема між

людьми і спільнотами, між спільнотами виникають зіткнення інтересів, суперечності, непорозуміння та інші, конфліктні ситуації.

гіроце<:и, щО_:відбуваються у суспільстві загалом і в _;окремих спільних грулах_|;/вив^а_;ють> суспільствознавства та. соціологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров'я суспільства,вивчає соціальна гігієна... ,, _г„^

Третім компонентом життєвого .середовища є техногенне середо-вище - житло_л транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні, об'^ри,. зброя, домашні і. свійські тварини, сільськогосподарські рослинну тобто матеріальна культура, створена людстеюм за час .його існування. Це оточення формується людиною фактично в односторонньому порядку б^.участі природи, а переважено за її рахунок, і є сукупністю, досягнень суспільства в результаті матеріального і духовного розвитку. > .

Головною причиною створення і розвитку техногенного середовища було і є прагнення людей задовольняти свої погреби, які постійно зростають. Одн$к,дуже часто через незнання або нехтування законами природи ипюдська діяльність призводить до небажаних, а інколи навіть трагічних наслідків.

Техногенне середовище, як правило, поділяють на побутове та виробниче. .. .

Побутове середовище - це середовище життя людини, що містить сукупність .житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення,: а також.комунально*побутових організацій і установ. Параметрами цього середовища є відношення розміру житдової, рлрщі на людину ступінь електрифікації, газифікації житла, наявність централізованого опалення, наяв&йть холодноїтв гарячої води, рівень розвитку громадськоготранспОрту

_ Виробниче середовище ₇ і^вередовшде, вякому^яюдана здійснює садо трудову ДІЯЛЬНІЄТЬ,

організацій, установ,-засобів транспорту, ші^їсацій тощо. Виробниче ^р^еризується передусім^(іарамегірами, то специс^ні для. Кржнопо виробництва і визнамаються ^іого призначеннями Це вид

продукції; яка виробляється на ньому обсяги виробництва, йпьйсть працівників, продуктивність праці, енергомісткість, сировинна база, відходи виробництва тощо. Крім цих параметрів є такі, ар визначйють умови праці та її безпеку.

Як правило, ми не можемо назвати прикладів окремого існування кожного з назвайих вище компбненіґів жйтгевого середовйщ'а- природного, соціального або ж техногенного. Кожен з компбИ^йтй життєвого середовйіда взаємопов'язаний з іншими, і людина" чи соціальна спільнота відчуває вже результат їх комплексної дії. ^

Суб'єктом сі4стеми «ліодина - життєве середовище» може бути як окрема людина, так і будь-яка спільнота, членом якої є ця лкщина. Соціальні спільноти, в свою чергу, можуть бути складовими частинами інших спільнот, якН в свою чергу, вхрдять до ще більших. Як правило, завжди можна говорйти про певну ієрархію соціальних спільнот. В одних випадках ця ієрархія жорстко визначена і регламентована, наприклад, у різного роду виробничих структурах т£ в армії. В інших випадках вона існує, незважаючи на відсутність такої регламентації.

Розглянемо приклад такої ієрархічної структури лкадських спільнот, виходячи з принципу місця проживання людини.

Мінімальною спільнотою може бути союз двох людей (діада). Як правило, це сім'я. Але це також можуть бути двоє студентів , що живуть разом у гуртожитку. Таку спілЬйоту назвемо мікроколективом, що належить ДО' більшого колективу - мешканців будинку (гуртожитку). Умови проживання в окремих будинках значною мірою визначаються якістю комунального обслуговування, яке здійснює жйтлово-кварТирне управлійня чи інша аналогічна структура того мікрорайону в якому знаходиться будинок. Таким чином, мешканці мікро-району можуть розглядатися як члени одного велйкого колективу якийґми назвемо макроколектив.. Мікрорайон є складовою частиною міста, а, отже - населення міста- це соціальна спільнота вйіфгб ієрархічна рівня ло відношенню до тих/ що розглядалися раніше. Ще вищі ієрархічні спільноти - це населений області, Країни^ контйненту-і, нарешті, людство.

. –Так само ми живемо розглянути приклади інших ієрархічних структур, побудованих за іншим принципом - виробничим, навчальним тощо. Наприклад, ст^ден^Шрупа,

студентство міста, країни: ШіШмі^наШіШ^ мйфо&^екїиеу, Як правило, 20...ЗО (Ш^ШШШ^?®Шю> ' ^{Г і} -

Оскільки будь-яка соціальна група чи людина, яка в одному випадку

є суб'єктом системи¹, в іншому є лише складовою суб'єкта іншої системи, а той, у свою чергу, входить до суб'єкта більш високого рівня, то існують системи «людина - життєве середовище» різного рівня. Рівні цих систем визначаються рівнем їхніх суб'єктів/Отже, базуючись на прикладі, наведеному вище, ми можемо говорити про рівень системи «людина - життєве середовище», що складається з однієї особи, сім'ї, мешканців житлового будинку, мікрорайону, населеного пункту тощо.

Для систем різного рівня різними є не лише суб'єкт, а й об'єкт життєвого середовища, оскільки межі його визначаються тим, де перебувають або можуть перебувати певний час члени соціальної спільноти - суб'єкта системи. Від рівня системи «людина - життєве середовище» залежить також віднесення небезпеки до відповідної категорії - вражаючий фактор,-небезпечна ситуація чи джерело небезпеки.

Для .окремої людини, тобто коли ми говоримо про систему «людина - життєве середовище» з однією особою, всі інші люди та будь-які спільноти є елементами життєвого середовища, а саме соціального середовища.

Для глобальної системи «людина-життєве середовище» всі люди є складовими загальнолюдської спільноти; а життєве серєдовище складається з природного - Землі та космічного простору, що оточуй її, та техногенного середовища, створеного людством за всю історію його існування.

Для систем будь-якого іншого рівня завжди необхідно визначити, які люди і спільноти є внутрішніми сладовими тієї^: спільноти, для якої розглядається система «людина-життєве середовище», а які є елементами соціального середовища, щО оточує цю спільноту '

Вище було зазначено, що в основі системного¹ аналі^у лежить емерджентність, тобто здатність систем мати такі властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її Емерджентність притаманна також соціальним спільнотам. Соціальна спільнота будь-якого рівня має властивості, притаманні лише їй, і які відсутні або присутні неповною мірою у спільнот іншого рівня. Це необхідно чітко усвідомлювати, пам'ятати і використовувати при вирішенні конкретних завдань безпеки життєдіяльності: '