1. Ринкові інновації.

2. Управлінські інновації.

3. Організаційні інновації.

4. Технологічні інновації.

5. Економічні інновації.

18. Життєвий цикл інновації — це:

1. Період від створення новинки до моменту її введення у експлуатацію.

2. Період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту її зняття з виробництва.

3. Період від створення новинки до моменту її запуску у масове виробництво.

19. «Гребінчиковий» вигляд класичної кривої життєвого циклу продукту свідчить про те, що:

1. Продукт через деякий проміжок часу перестає цікавити споживачів і швидше, ніж очікувалось, знімається з виробництва.

2. Наявні сезонні коливання попиту на продукт.

3. Створення продукту відбувається за певними стадіями, між якими існує великий інноваційний лаг.

4. Передавання продукту з попередньої стадії життєвого циклу на наступну здійснюється на комерційній основі.

20. Інновації, що забезпечують виживання підприємства, оскільки здійснюються у відповідь на дії конкурентів — це:

1. Псевдоінновації.

2. Поліпшувальні інновації.

3. Реактивні інновації.

4. Організаційні інновації.

21. Характеристики підприємства, його продукції чи послуг, які дають йому певні переваги над прямими конкурентами — це:

1. Конкурентна сила підприємства.

2. Конкурентні переваги підприємства.

3. Конкурентні важелі підприємства.

4. Конкурентні позиції підприємства.

22. Обсяг продукції, який споживач хоче та спроможний придбати за деякою із можливих цін протягом певного часу на конкретному ринку — це:

1. Попит на продукцію.

2. Точка ринкової рівноваги.

3. Критичний обсяг продукції.

4. Усі відповіді правильні.

23. Планування створення нового товару передбачає здійснення інноваційної діяльності за такими етапами:

1. Генерування ідей, розроблення концепції товару, розроблення та створення дослідного зразка, пробне виробництво.

2. Пошук ідей і їх оцінювання, розроблення конструкції товару, виготовлення дослідного зразка, промислове виробництво товару.

3. Генерування ідей, оцінювання та відбір перспективних ідей, розроблення концепції товару, розроблення та створення дослідного зразка, пробний маркетинг.

24. До методів генерування ідей не належить:

1. Метод інверсії.

2. Метод морфологічного аналізу.

3. Метод аналогій.

4. Метод елімінування.

5. Метод синектики.

25. Метод комплексного техніко-економічного дослідження об'єкта з метою розвитку його корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значущістю для споживача і витратами на їх здійснення — це:

1. Метод функціонально-вартісного аналізу.

2. Метод контрольних запитань.

3. Метод інверсії.

4. Метод елімінування.

5. Метод синектики.

26. Попит, що відображає неможливість задоволення потреб споживачів за рахунок наявних на ринку товарів і послуг — це:

1. Негативний попит.

2. Прихований попит.

3. Потенційний попит.

4. Нерегулярний попит.

27. Потенційний попит на продукцію формується на стадії:

1. Утвердження нової продукції на ринку.

2. Зрілості продукції.

3. Виходу нової продукції на ринок.

4. Задуму і розроблення нової продукції.

28. До внутрішніх чинників, що впливають на розмір та характер попиту, не належить:

1. Кількість майбутніх споживачів продукції.

2. Ціна продукції.

3. Швидкість впровадження нової продукції.

4. Наявність гарантійного обслуговування.

5. Якість продукції.

6. Реклама продукції.

29. До зовнішніх чинників, що впливають на розмір та характер попиту, не належить:

1. Реклама продукції.

2. Загальний стан економіки.

3. Правова база інноваційної діяльності.

4. Розвиток науково-технічного прогресу.

5. Доходи споживачів.

30. Закон попиту характеризує:

1. Залежність між витратами на виготовлення продукції і попитом на неї.

2. Залежність між обсягом реалізації та ціною на продукцію.

3. Залежність між ціною та попитом на продукцію.

4. Залежність між витратами на виготовлення продукції і ціною на неї.

31. Форма стратегічного управління, яка визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності і оптимальне використання наявного виробничого потенціалу — це:

1. Інноваційна стратегія.

2. Стратегічне планування.

3. Інноваційна політика.

4. Конкурентна стратегія.

5. Виробнича стратегія.

32. Формування інноваційної політики має здійснюватися на основі таких принципів:

1. Орієнтація на вирішення поточних проблем інноваційної діяльності, цілеспрямованість, орієнтація на потреби ринку, планомірність.

2. Переважання стратегічної спрямованості, орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, комплексність, планомірність, інформаційна забезпеченість.

3. Орієнтація на потреби ринку, цілеспрямованість, науковий підхід до обґрунтування інноваційних рішень, комплексність, планомірність.

33. До складових інноваційної політики не належать:

1. Маркетингова політика.

2. Політика у галузі науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт.

3. Політика структурних змін.

4. Виробнича політика.

5. Інвестиційна політика.

34. Здатність до стабільної виробничої діяльності в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовнішнього середовища — це:

1. Виробничо-технічний потенціал підприємства.

2. Інноваційний потенціал підприємства.

3. Конкурентний потенціал підприємства.

4. Технічний потенціал підприємства.

35. Захисна стратегія спирається на інноваційну політику … типу:

1. Ризикового.

2. Еволюційного.

3. Витратного.

4. Залежного.

36. Тип інноваційної політики, спрямований на піонерне впровадження радикальних інновацій, створених фірмою — це:

1. Революційний тип.

2. Опортуністичний тип.

3. Наступально-ризиковий тип.

4. Наступальний тип.

37. До головних завдань інноваційної політики наступального типу не належить:

1. Моніторинг споживчого ринку з метою своєчасного виявлення нових запитів споживачів та нових ринкових сегментів.

2. Внесення змін у внутрішнє середовище фірми, необхідних для швидкого впровадження новацій.

3. Підтримка діяльності власних спеціалізованих науково-дослідницьких підрозділів.

4. Стимулювання ініціативності працівників фірми у продукуванні нових ідей, організація внутрішньофірмового підприємництва.

5. Забезпечення умов для підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається фірмою, з метою утримання зайнятої частки ринку.

38. Норми, правила організаційної поведінки, що встановлюють взаємозв'язок між розвитком підприємства і напрямами його інноваційної діяльності — це:

1. Елементи інноваційної політики.

2. Принципи формування інноваційної політики.

3. Принципи здійснення інноваційної політики.

4. Все перелічене вище.

39. Необхідність залучення до процесу розроблення інновацій всіх внутрішніх елементів підприємства — це принцип:

1. Комплексності.

2. Плановості.

3. Цілісності.

4. Цілеспрямованості.

5. Інформаційної забезпеченості.

40. Завдяки якій складовій інноваційної політики менеджмент підприємства має змогу вивчити структуру товарного ринку і прийняти рішення щодо форм і методів розвитку конкурентного середовища на ньому:

1. Технічній політиці.

2. Маркетинговій політиці.

3. Політиці у галузі науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт.

4. Політиці структурних змін.

5. Інвестиційній політиці.

41. Технологія, за якої протягом життєвого циклу попиту на продукт для його виготовлення використовуються нові базові технології — це:

1. Плодотворна технологія.

2. Мінлива технологія.

3. Стабільна технологія.

4. Квазістабільна технологія.

42. «Технологічний розрив» характеризує: