Аналіз динаміки та структури пасивів українських банків за 1998—2001 рр., %

Показник	1998	1999	2000	2001	1999	2000	2001
Зобов’язання	77,3	79,2	82,6	83,3	2,1	5,34	0,69
Власний капітал	22,7	20,8	17,4	16,7	–2,1	–5,34	–0,69

Розрахунки свідчать про систематичне зростання частки зобо­в’язань у структурі пасивів українських банків з відповідним зниженням частки власного капіталу. Це означає, що зі зростанням обсягу загальних активів банку питома вага власного капіталу істотно знижується навіть за умови збільшення його абсолютної величини. Така тенденція є закономірною, адже в розвинених країнах частка власного капіталу в загальних пасивах банків становить близько 8—10 %. З позиції ліквідності подібні структурні зрушення свідчать про те, що проблеми аналізу та ефективного управління ліквідністю з часом стають для банків все актуальнішими.

Для підвищення ефективності управління ліквідністю доцільно проаналізувати динаміку структурних зрушень за основними статтями зобов’язань по банківській системі в цілому (табл. 12.6). Це дасть змогу банку оцінити загальні тенденції, що мають місце у банківській системі, та врахувати їх під час прогнозування потреби в ліквідних коштах.

Таблиця 12.6

Аналіз динаміки та структури зобов’язань українських банків за 1997—2001 рр. У розрізі основних статей, %

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	Відхилення від попереднього року
						1998	1999	2000	2001
Коррахунки банків	4,2	3,8	7,2	3,4	4,5	–0,4	3,4	–3,8	1,1
Кредити одержані	22,3	19,3	13,0	11,3	12,8	–3,0	–5,7	–1,7	1,5
Кошти клієнтів	57,9	58,6	63,9	62,6	66,1	0,7	5,3	–1,3	3,5
Кредитори	15,6	18,3	15,9	22,7	16,6	2,7	–2,4	6,8	–6,1
Усього	100	100	100	100	100	—	—	—	—

Проаналізувавши дані, наведені в табл. 12.6, можна зробити висновок, що в структурі зобов’язань банків найбільшою є питома вага коштів клієнтів. Частка кредитів, одержаних на міжбанківському ринку, протягом останніх років знижується. Водночас підвищується частка залишків на кореспондентських рахунках інших банків, що свідчить про розширення мережі кореспондентських зв’язків українських банків. Це дає змогу банкам отримувати дешеві, але водночас нестабільні джерела коштів. Подібні структурні зрушення в банківській системі в цілому мають братися до уваги кожним банком під час вибору стратегії управління ліквідністю.

Клієнтська база кредитних установ за своїм складом неоднорідна, тому наступним етапом є аналіз її структури з погляду співвідношення мінливих (кошти до запитання) та стабільних (строкові рахунки) зобов’язань. З метою аналізу стабільності клієнтської бази визначається питома вага основних вкладів у загальній сумі зобов’язань. Порівняння складу та структури клієнтсь­кої бази окремого банку з аналогічними показниками по банківсь­кій системі в цілому чи з середніми значеннями по групі банків дає змогу оцінити вплив структурних зрушень на стан ліквідності та застосувати відповідні методи управління (табл. 12.7).

Таблиця 12.7