Кореспонденція рахунків з обліку прямих витрат на виробництво продукції пп «Мета»

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	Віднесено до прямих витрат вартість використаних дошки, клею, меблевої фурнітури	23 «Виробництво»	20 «Виробничі запаси»	14250
2	Нараховано заробітну платню робітникам, що здійснювали виробництво столів	23 «Виробництво»	66 «Розрахунки з оплати праці»	10000
3	Віднесено на прямі витрати відрахування до фондів соціального страхування	23 «Виробництво»	65 «Розрахунки зі страхування»	4000
4	Нараховано амортизацію основних засобів, що використовувались у процесі виробництва столів	23 «Виробництво»	13 «Знос необоротних активів»	1500
5	Віднесено на прямі витрати вартість використаної електроенергії	23 «Виробництво»	68 «Розрахунки за іншими операціями»	800

До синтетичного рахунку 23 «Виробництво» можна відкривати субрахунки чи аналітичні рахунки за видами продукції (робіт, послуг), за виробничими підрозділами тощо. У наведеному прикладі до рахунку 23 можна відкрити субрахунки за видами меблів: 231 «Виробництво столів», 232 «Виробництво ліжок», 233 «Виробництво шаф» тощо.

Непрямі витрати – це витрати, які не пов’язані безпосередньо з виробництвом певного виду продукції, робіт, послуг. Виробничі непрямі витрати в бухгалтерському обліку називають загальновиробничими. До них відносять витрати на управління виробництвом, на утримання, експлуатацію, ремонт, оренду, амортизацію необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на удосконалення технології й організації виробництва, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень, витрати на обслуговування виробничого процесу, на охорону праці та техніку безпеки тощо.

Протягом звітного періоду загальновиробничі витрати накопичують на окремому активному рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», а в кінці періоду їх розподіляють між видами продукції пропорційно до прийнятої бази розподілу (прямих матеріальних витрат, основної заробітної платні тощо) і як прямі витрати списують на рахунок 23 «Виробництво» (за відповідними аналітичними рахунками).

Приклади відображення загальновиробничих витрат на рахунках бухгалтерського обліку представлено в таблиці 8.7 і на рисунку 8.6.

Таблиця 8.7

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат

№ з/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1	Віднесено на загальновиробничі витрати спожиті матеріали, сировину, комплектуючі, паливо	91 «Загальновиробничі витрати»	20 «Виробничі запаси»
2	Нараховано заробітну плату працівникам загальновиробничого призначення	91 «Загальновиробничі витрати»	66 «Розрахунки з оплати праці»
3	Віднесено на загальновиробничі витрати відрахування до фондів соціального страхування	91 «Загальновиробничі витрати»	65 «Розрахунки зі страхування»
4	Нараховано амортизацію основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення	91 «Загальновиробничі витрати»	13 «Знос необоротних активів»
5	Віднесено на загальновиробничі витрати спожиті послуги, надані іншими підприємствами чи організаціями	91 «Загальновиробничі витрати»	68 «Розрахунки за іншими операціями»
6	Розподілено та списано загальновиробничі витрати	23 «Виробництво»	91 «Загальновиробничі витрати»

Приклад 8.4. Протягом місяця на обслуговування виробничих процесів ПП «Мета» витратило матеріалів на суму 1000 грн., нараховано заробітну плату начальникові цеху в сумі 1200 грн., проведено відрахування до фондів соціального страхування в сумі 400 грн., нараховано амортизацію приміщення цеху на суму 200 грн., витрачено електроенергію на освітлення цеху на суму 100 грн.

Усі ці витрати є непрямими, тобто їх неможливо безпосередньо віднести на виготовлення окремих видів продукції (столів, ліжок чи шаф), яку виробляли в цеху протягом звітного періоду (як правило, місяця). Тому протягом місяця їх накопичують за дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати». Дебетовий оборот цього рахунку відображає суму загальновиробничих витрат за місяць. В наведеному прикладі сума загально виробничих витрат ПП «Мета» (В_З) становить:

В_З = 1000 + 1200 + 400 + 200 + 100 = 2900 (грн.)

Вкінці місяця ці витрати підлягають розподілу. Обліковою політикою ПП «Мета» передбачено проводити розподіл загальновиробничих витрат між видами продукції пропорційно до обсягів місячних прямих матеріальних витрат.

Нехай протягом місяця обсяг прямих матеріальних витрат на виготовлення столів становив 14250 грн. (див. приклад 8.3), ліжок – 17100 грн., шаф – 25650 грн. Загальна сума прямих матеріальних витрат цеху (М_Ц) становила:

М_Ц = 14250 + 17100 + 25650 = 57000 (грн.).

Коефіцієнти розподілу загальновиробничих витрат між видами продукції (К_Р) обчислюють як відношення суми прямих матеріальних витрат на окремі види продукції ( ) до загальної суми прямих матеріальних витрат цеху (М_Ц) за формулою:

(8.2)

Коефіцієнти розподілу загальновиробничих витрат ПП «Мета» становлять:

• для столів – 14250 / 57000 = 0,25;

• для ліжок – 17100 / 57000 = 0,3;

• для шаф – 25650 / 57000 = 0,45.

Між видами продукції загальновиробничі витрати розподіляють за формулою:

(8.3)

де В_Р – сума загальновиробничих витрат, що їх відносять до певного виду продукції, В_З – загальна сума загальновиробничих витрат.

На ПП «Мета» до витрат виробництва столів необхідно віднести загальновиробничі витрати в сумі 725 грн. (2900 · 0,25), до витрат виробництва ліжок – 870 грн. (2900 · 0,3), а до витрат виробництва шаф – 1305 грн. (2900 · 0,45).

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат ПП «Мета» представлена в таблиці 8.8.

Таблиця 8.8

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат ПП «Мета»

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит	Сума, грн.
Віднесено на загальновиробничі витрати спожиті матеріали на обслуговування виробничих процесів	91 «Загальновиробничі витрати»	20 «Виробничі запаси»	1000
Нараховано заробітну платню начальнику цеху	91 «Загальновиробничі витрати»	66 «Розрахунки з оплати праці»	1200
Віднесено на загальновиробничі витрати відрахування до фондів соціального страхування	91 «Загальновиробничі витрати»	65 «Розрахунки зі страхування»	400
Нараховано амортизацію приміщення цеху	91 «Загальновиробничі витрати»	13 «Знос необоротних активів»	200
Віднесено на загальновиробничі витрати вартість спожитої електроенергії для освітлення цеху	91 «Загальновиробничі витрати»	68 «Розрахунки за іншими операціями»	100
Віднесено частину загальновиробничих витрат на витрати виробництва столів	231 «Виробництво столів»	91 «Загальновиробничі витрати»	725
Віднесено частину загальновиробничих витрат на витрати виробництва ліжок	232 «Виробництво ліжок»	91 «Загальновиробничі витрати»	870
Віднесено частину загальновиробничих витрат на витрати виробництва шаф	233 «Виробництво шаф»	91 «Загальновиробничі витрати»	1305

Сума витрат підприємства за певний час (місяць, квартал, рік) залежить як від натуральних обсягів спожитих ресурсів, так і від методів їх оцінювання.

Вартість витрачених запасів в бухгалтерському обліку можна визначати за такими методами:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) (в даний час не застосовується згідно П(С)БО 9);

• нормативних витрат;

• ціни продажу.

Запаси, що їх використовують для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також такі, які неможливо замінити іншими видами запасів, оцінюють за ідентифікованою собівартістю.

Оцінювання запасів за середньозваженою собівартістю проводять за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості придбаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і запасів, придбаних у звітному місяці.

Оцінювання запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовують у тій же послідовності, у якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, що їх першими відпускають у виробництво, оцінюють за собівартістю запасів, які першими надійшли на підприємство.

При оцінюванні запасів за методом ЛІФО припускають, що спочатку використовують запаси, які були придбані підприємством останніми, тобто запаси, які першими відпускають у виробництво, оцінюють за собівартістю запасів, які надійшли на підприємство останніми.

Оцінювання за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, робіт, послуг, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Оцінювання витрачання запасів за цінами продажу ґрунтується на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки на товари.

Розглянемо на прикладі застосування різних методів оцінювання запасів при їх витрачанні.

Приклад 8.5. На початок травня місяця на складі ПП «Мета» знаходилось 40 кубометрів дошки за ціною 300 грн. за кубометр. Протягом місяця підприємство придбало дошку в таких обсягах (див. табл.8.9):

Таблиця 8.9

Відомості про залишки й обсяги придбання дошки ПП «Мета» у травні місяці

Дата	Обсяг придбання, кубометрів	Ціна придбання, грн. / кубометр
05 травня	20	310
08 травня	15	290
12 травня	25	320
20 травня	10	330

Протягом травня ПП «Мета» використало в процесі виробництва 60 кубометрів дошки. Необхідно визначити за якою вартістю витрачену дошку списували на витрати виробництва меблів при застосуванні різних методів її оцінювання.