5. Завдання економіки та критерії оцінки результативності й ефективності її функціонування

Стратегічні цілі:

Економічне зростання, тобто поліпшення забезпеченості економічними благами за підвищення ефективності використання наявного ресурсного потенціалу

Розподільчі цілі – забезпечення доступу широких верств населення до благ, які дає економічне зростання та дотримання принципів соціальної справедливості в господарській діяльності.

Створення сприятливих умов для формування, розвитку і реалізації особистості, зокрема в сфері господарської діяльності.

Усунення загроз для майбутніх поколінь, в зв‘язку із реалізацією інтересів теперішніх.

Проблема «рівність – ефективність» і можливість перетворення соціальної справедливості на чинник економічного зростання (моделі).

Тактичні (інструментальні) цілі: повна зайнятість і швидке зростання суспільного продукту; фінансова стабільність і стабільність купівельної спроможності грошової одиниці; достатність ресурсного забезпечення для вирішення соціальних проблем, зокрема через діяльність урядових організацій; дотримання прав і свобод представників всіх верств населення, зокрема в господарській сфері;

Принципово: тактичні цілі суперечливі і суспільство вимушено стикатись із необхідністю вибору, тобто проблемою агрегування індивідуальних уподобань в колективні.

Показники:

Результативності: кількісна міра досягнення певного результату (цілі) економічної діяльності (на мікрорівні: у фізичних одиницях вимірювання (натуральних одиницях), наприклад, обсяги виробництва певного підприємства – метри квадратні площі будівлі, кількість пляшок, чисельність обслужених клієнтів перукарні тощо; у вартісних одиницях вимірювання – дохід, виручка, генерована проектом сума грошового потоку за період тощо. На макрорівні – лише у вартісному вимірі – суспільний продукт (ВВП, ВНП), національний дохід, обсяги споживчих витрат домогосподарств, обсяги валових приватних інвестицій тощо). Окремою групою кількісних показників результативності можна вважати показники задоволення потреб суспільства, чи окремої соціальної групи, наприклад, такі комплексні (інтегральні) як індекс людського розвитку, чи такі, що характеризують окремі аспекти існування людей: наприклад, забезпеченість освітою (кількість шкіл, місткість класів, чисельність вчителів на тисячу населення тощо), лікарськими послугами (кількість медичних закладів, їх місткість, чисельність лікарів на тисячу населення тощо).

Ефективності: відношення кількісної оцінки результатів до кількісної оцінки витрат ресурсів. Так само, по-перше, у натуральних одиницях вимірювання: кількість одиниць продукції на працівника, чи на одиницю виробничої площі тощо. По-друге – у вартісному вираженні – виручка на одиницю вартості основних фондів, чи на грошову одиницю річного фонду заробітної плати тощо.

Тема 2 Економічні потреби та інтереси

1. Економічні потреби. Ієрархія потреб

Потреба  усвідомлене ставлення людини до зовнішніх умов життєдіяльності, що здатні приносити їй задоволення та спонукають до діяльності. Можна визначити її як відчуття відхилення фактичного стану людини від бажаного. Тією мірою, якою цей незбіг бажаного і реального спрямований зовні людини, формує енергетичний потенціал діяльності, тією мірою така потреба може бути економічною. Економічна потреба  усвідомлене ставлення людини до економічних умов життєдіяльності, тобто до обмежених благ, отримання яких вимагає участі в процесах виробництва, обміну, розподілу і споживання. Таке ставлення (потреба) полягає в бажанні володіти і користуватись (споживати) певну зовнішню умову життєдіяльності, а усвідомлене людиною стає рушійною силою, основою спонукання її до діяльності, спрямованої на оволодіння такими умовами.

Іноді потреби розуміють як відношення між людьми з приводу нестачі зовнішніх умов їхньої життєдіяльності.

Задоволення потреби  необхідний елемент відтворення виробництва, його мета і передумова. Продукт має задовольнити певну потребу щоб його реалізація створила економічні можливості для повторення (відтворення) процесу виробництва;

Існування потреби передбачає наявність її суб‘єкта і об‘єкта.

Об‘єкт потреби – благо, за допомогою якого вона може бути задоволена.

Благо – будь яка зовнішня умова, придатна для задоволення потреб. Поки ми виділимо лише одну принципову властивість економічних благ – рідкісність, яка зумовлює необхідність в певному способі нормування доступу (оскільки благ менше ніж бажаючих їх отримати, має бути визначено порядок хто і як буде їх отримувати). Таких способів нормування доступу відомо нині два: позаекономічний (також поділяється на багато альтернативних способів від черги за безплатної державної пропозиції, до одержаних у війнах привілеїв знаті в середньовіччі) та економічний – тобто за допомогою ціни, яка коливається доти, доки здатних заплатити не залишиться стільки, скільки можливо виробити блага за того обсягу ресурсів, що суспільство відволікло від виробництва альтернативних благ заради створення цього.

Суб‘єкт потреби – її носій, людина, яка приймає рішення про способи своєї діяльності для задоволення потреб.

Альтернативне бачення ієрархії потреб в теоріях мотивації та теоріях споживацької поведінки:

В теоріях мотивації – складна система неодномірних потреб, де потреби духовні, етичні, естетичні, емоційні мають не менше значення ніж економічні.

В теоріях споживацької поведінки – здебільшого, одномірні економічні потреби, які характеризують ненасичуваністю та монотонністю (набір в якому є всі блага і хоча б одного на одиницю більше завжди привабливішій для споживача), порядковою визначеністю і транзитивністю (А>В>С).

Класифікація потреб

За способами задоволення  індивідуальні, домогосподарств, підприємств, держави, соціальних груп, суспільно-економічних класів; звернемо увагу потреби набувають характеру групових не тому, що вони є в кожного члена групи, а тому, що задовольняються вони лише разом і однаковою мірою для всіх членів групи. Тому зміна способу задоволення потреби перетворює її з індивідуальної на групову і навпаки.

За сферою виникнення (за місцем у відтворювальному процесі)  виробничі і особисті;

За об‘єктами  фізіологічні і соціальні, матеріальні і духовні, естетичні, моральні;

За важливістю задоволення  першочергові та другорядні;

За відношенням до рівня розвитку продуктивних сил і виробничих можливостей суспільства  абсолютні (породжені рівнем розвитку виробництва в провідних країнах з високим економічним потенціалом), дійсні  відповідні можливостям певного національного виробництва, платоспроможні  відповідні місцю людини в системі суспільно-економічних відносин і його доходам. А також традиційні і нові.

Відомий англійський економіст А.Маршалл класифікував потреби наступним чином:

- первинні (наприклад, потреба в їжі) та вторинні (наприклад, в освіті);

- абсолютні, або безумовні (наприклад, потреба в одязі) та відносні, обумовлені абсолютними потребами (в обладнанні для виготовлення одягу);

- вищі (наприклад, потреба в духовному розвитку) та нижчі (фізіологічні);

- позитивні і негативні (наприклад, потреба в наркотиках);

- нагальні (невідкладні) та відстрочені;

- загальні (їжа, одяг) та особливі, які виникають під впливом традицій та звичок, які склалися в суспільстві (національна кухня);

- звичайні та надзвичайні, обумовлені наприклад природними катаклізмами;

- індивідуальні та колективні;

- приватні та державні (наприклад, потреба в обороні).

Класифікація за Маслоу.

Закон зростання потреб та їх взаємодія з виробництвом

Із розвитком суспільства і людини, із розширенням виробничих можливостей нерозривно пов‘язано зростання потреб.

Незадоволена потреба – стимул розвитку виробництва (в тому разі якщо вона платоспроможна), а розвиток виробництва породжує виникнення нових потреб (виробничих та особистих).

Закон зростання потреб – розвиток суспільства передбачає єдність розвитку його виробничих можливостей і потреб, при цьому зростання потреб завжди випереджає можливості виробництва.

Звернути увагу, що потреби окремої людини можуть бути задоволені, повністю, а потреби всього суспільства завжди перевищуватимуть можливості його виробничого потенціалу. Цей розрив між усвідомленими потребами і виробничим потенціалом їх задоволення створює рушійну силу розвитку економіки. Ця суперечність між потребами і можливостями їх задоволення – головна економічна суперечність яка зумовлює існування економіки загалом та проблеми ефективності зокрема. При цьому чим складніша структура потреб, чим більш інтенсивні стимули розвитку отримує виробництво з боку потреб. Виникає кумулятивний ефект – інтенсивний розвиток потреб забезпечує більш потужні стимули для виробництва, що в свою чергу створює умови для розвитку потреб і так далі. Хоча іноді така «напруга» може стати надмірною. Наприклад багато дослідників вважають, що серед численних причин меншої успішності економічного реформування в Україні порівняно наприклад із Китаєм, стали відмінності в типі споживання. Сприйняття західних стандартів споживання вітчизняним населенням на тлі незрівнянно менш потужної виробничої системи зумовило надмірний тиск потреб на виробництво, коли незадоволені потреби із стимулу перетворились на джерело інфляційного тиску, зумовлювали мінімальну схильність до заощадження і ускладнювали технічне переозброєння і структурну перебудову виробництва. На відміну від Китаю, де традиції ощадливості та низькі стандарти споживання спростили вирішення задачі відволікання ресурсів від споживання і акумуляції їх з метою технічного переозброєння і структурної перебудови виробництва.

(модель ТВМ із зростанням потреб як рушійною силою відсунення межі виробничих можливостей)