В діяльності парламенту виділяються три основні функції:

1. законодавча творчість

2. контроль над фінансами держа­ви

3. контроль над урядом.

Парламент як виразник інтересів народу, який проживає на певній території і об'єднаний певною державні­стю, правосильний висловлювати волю суспільства, що бажає узако­нення порядку та справедливості.

Уряд - це колегіальний орган виконавчої влади держави, наділений компетенцією зі здійснення і керівництва державним управлінням.

Залежно від форми державного правління та обсягу повноважень парламенту щодо формування уряду розрізня­ються дві основні моделі створення уряду: парламентська і позапарламентська. У країнах з парламентарними і змішаною формами правління застосовується парламентський спосіб, за якого повноваження на формування уряду має та партія чи партійна коаліція, яка за результатами виборів отримала більшість місць у парламенті.

У такому випадку уряд може бути однопартійним, коли одна з політичних партій отримала в результаті виборів абсолютну більшість місць у парламенті й може сформувати уряд. Коаліційним уряд буває за умови, коли формування уряду є результатом згоди між партіями про спільну урядову програму. Безпартійний уряд створюється в тому разі, коли політичним партіям у парламенті не вдалося домовитися про створення коаліції і такий уряд включає фахівців, які можуть бути членами тієї чи іншої партії, але їхня партійна належність значення не має. Можливе створення й уряду меншості, який спирається на вибіркову підтримку неурядових партій у парламенті.

Позапарламентський спосіб формування урядів застосо­вується в президентських республіках, де уряд формується президентом, як правило, з представників своєї партії, хоча іноді в тих чи інших політичних цілях він включає в уряд окремих представників інших партій.

До складу уряду, крім його глави, звичайно входять державні міністри, міністри, міністри без портфеля, держав­ні (статс) секретарі. Інститут глави уряду, якого в більшості країн називають прем'єр-міністром (від франц. рrеmіег — перший), існує лише за парламентарних чи змішаних республіканських форм правління, оскільки президентських республіках його функції виконує глава держави.

Повноваження глави уряду досить широкі. Він керує діяльністю уряду, відповідає за національну оборону, забезпечує виконання законів, призначає на військові й цивільні посади тощо. Структурними одиницями уряду є міністерства. У значній більшості країн структура й кількісний склад уряду жорстко не фіксуються. Вони визначаються кожного разу при створенні нового уряду або його реорганізації, але до складу уряду входять обов'язково міністерства внутрішніх і закордонних справ, оборони, фінансів і юстиції.

Президенство виникло у середині XVIII ст., коли в Сполучених Штатах Америки вперше конституційно введено посаду президента - глави держави. Президент – це глава дер­жави, що концентрує свідому і творчу базу виконавчої влади, він відіграє важливу роль у функціонуванні всіх гілок влади через наявність спеціальних поноважень.

Президент – це:

1. глава дер­жави, що концентрує свідому і творчу базу виконавчої влади;

2. висту­пає символом єдності певної державної цілісності;

3. повноваження і компетенція президента залежать від певної розстановки політичних сил суспільства, традицій кожної країни, рівня політичної куль­тури народу, встановлених конституційних норм;

4. компетенція пре­зидента регулюється законодавчими інститутами влади, а його функціональна діяльність зводиться до виконання управлінських функцій;

5. президентська влада володіє певним правовим статусом, що має різноманітні форми.

Конкретна форма президентства, що містить комбінований набір певних засобів і способів управління державою існує в кожній країні, де є президентське правління. Президентська влада будь-якої країни спирається на власну конституц­ійну базу і специфічну право-регулятивну і політичну діяльність.