- •Сучасні тенденції розвитку вищої освіти
- •2. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •4. Мета і завдання діяльності викладача у вищій школі
- •5. Стан і перспективи розвитку вищої школи на зламі хх і ххі ст.
- •6. Болонський процес: суть та значення.
- •8. Структура процесу навчання у вищій школі
- •11. Принципи організації навчального процесу у вищій школі
- •14. Застосування технологій навчання із врахуванням специфіки навчальної дисципліни
- •15. Поняття про форми організації навчання у вищій школі.
- •16. Зміст і структура лекції.
- •18 . Застосування інтерактивних методів навчання для організації взаємодії викладача і студента
- •20. Оcoбливості застосування методів навчання
- •21. Складові майстерності педагогічної діяльності викладача вищої школи
- •24. Системи оцінювання і організація зворотнього зв'язку у навчальному процесі
- •26.Особливості виховання студентів у процесі навчання і в поза навчальний час.
- •28. Особливості, причини та види педагогічних конфліктів
- •30 Ступенева підготовка фахівців у вищих навчальних закладах україни.
26.Особливості виховання студентів у процесі навчання і в поза навчальний час.
Педагогічна взаємодія - процес дії викладача і студента один на одного, що передбачає їх взаємний вплив і зміну. Його характер визначається типом взаємовідносин, що склалися між викладачем І студентом. Результатом ефективної взаємодії є формування у студентів здатності до управління своєю діяльністю. Савченко показав, що викладачі проявляють три основні типи розуміння студентів, від якого залежить їх результативність.1. належать викладачі, що спрощено розуміють психологію, особистість студента. Внутрішні мотиви студента залишаються для такого викладача загадкою; 2. (маніпуляційний) належать викладачі, які відносяться до учня як до суб'єкту поведінки і діяльності, але не признають за ним права володіти індивідуальними особливостями; 3. є противагою перших двох. При такій взаємодії викладач відноситься до студента як до індивідуальності, що сформувалася з широким внутрішнім світом. Психолого-педагогічні умови реалізації даного впливу є діалог. Встановити діалог можна лише в умовах постійних особистісних відносин між студентом і викладачем. Кожен викладач: 1. прагне втілити і довести вихованцям значущість знань для майбутньої педагогічної діяльності з своєї дисципліни і виконуючи тим самим свою офіційну функцію представника вузу; 2. суміщає формальні і неформальні функції, виступаючи в ролі посередника, який не примушує, а створює такі умови взаємодії, при яких у студентів виникають особистісні мотиви до пізнання і навчання. Викладач може виступати в ролі довіреної особи, порадника, співбесідника. Досить поширеною у педагогічній літературі є класифікація методів виховання за ознакою спрямованості на поведінково-діяльнісну, інтелектуальну та емоційно-вольову сфери виховання. За цією ознакою, серед методів виховання виокремлюють: 1. переконання, тренування, заохочення і покарання; 2. методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки учнів; 3. методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю студентів.
Самовиховання — свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних. Самовиховання успішно здійснюється за певних умов. Передусім воно потребує від людини знання самої себе, вміння оцінювати власні позитивні й негативні риси. Підвищує ефективність процесу самовиховання ідеал, до якого прагне студент. Спостереження переконують, що до самовиховання байдужі переважно ті, хто не має життєвої мети, ідеалу.
27.
28. Особливості, причини та види педагогічних конфліктів
Конфлікт — реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення.
Проблема взаємодії учасників педагогічного процесу набуває все більшого значення для сучасної школи. Конфлікти у школі поділяють на прості та складні.Прості вирішуються вчителем без зустрічної протидії учнів. Серед складних педагогічних конфліктів розрізняють конфлікти діяльності, конфлікти поведінки, конфлікти взаємин.
Конфлікти взаємин. Виникають у сфері емоційно-особистісних стосунків учнів і вчителів. Постають на ґрунті недоброзичливих стосунків. Створюють взаємно упереджене сприйняття вчителем і учнем.
За іншими критеріями їх поділяють на:
Мотиваційні конфлікти. Виникають між педагогами та учнями у зв'язку зі ставленням учнів до навчання.
Конфлікти взаємодії між учнями, між учителями та школярами, вчителів один з одним, між учителями та адміністрацією школи. Відбуваються з суб'єктивних причин. Найбільш поширені серед школярів конфлікти лідерства.
Конфлікт у взаємодії “вчитель — учні”. До найпоширеніших причин належать:
— нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів.
— намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус.
— оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його особистості; — суб'єктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня;
— намагання суворо покарати учня;
— брак педагогічних здібностей;
— незадовільна організація роботи у педагогічному колективі; — застосування покарання без урахування позиції учнів.
29. Етапи та способи розв’язання педагогічного конфлікту
Конфлікт виникає не одразу, початком його буває інцидент, непорозуміння. Реальний механізм налагодження нормальних відносин полягає у запобіганні конфліктним ситуаціям завдяки правильній психологічній тактиці у спілкуванні зі студентами. Для ефективного подолання конфліктної ситуації викладачеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль інших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п'ять стилів поведінки в конфліктній ситуації: конкуренція; уникнення; пристосування; співробітництво; компроміс. Педагог повинен уміти успішно використовувати кожен зі стилів вирішення конфліктної ситуації, враховуючи конкретні обставини: вміти поступатися, йти на розумний компроміс, встановлювати партнерські стосунки й водночас обстоювати власну позицію, розширюючи арсенал стилів, а не діяти за єдиним стандартом. Ймовірні варіанти педагогічної тактики: відстрочення виконання педагогічної вимоги, коли педагог не наполягає на негайному виконанні його розпорядження і висловлює впевненість у тому, що студент і сам зрозуміє його необхідність; компроміс виявляється або в послабленні вимоги, дозволі на її часткове виконання, або невиконанні її за певних умов; поступка (викладач ніби погоджується з аргументами студента або розуміє його почуття і скасовує своє рішення, не висуваючи ніяких умов, висловлюючи віру в його поведінку в майбутньому). Ігрові методи вирішення конфліктів: метод інтроспекції (здатність поставити себе на місце іншого, уявити його думки, почуття, зробити висновки про мотиви та зовнішні подразники його поведінки); метод емпатії (основа – проникнення у переживання іншої людини); метод логічного аналізу (людина відтворює систему інтелектуальних уявлень про співрозмовника, ситуацію, в якій він перебуває). Методика посередництва у конфлікті передбачає такі етапи: вироблення домовленості про час та місце переговорів; планування та організація розмови; визначення об'єкта інформування щодо проблеми конфлікту; примирення.
Кожен педагог повинен усвідомлювати небезпеку підводних каменів конфлікту та намагатися щонайменше попередити, а щонайбільше подолати їх раціональними та гуманними шляхами.
