5. Злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів

Закони України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23 грудня 1993 р.1, а також статті 521 - 525 КПК перелічують коло осіб, на яких такий захист поширюється; регулюють виді заходів, які спрямовані на охорону їх життя, здоров’я, майна та особистої недоторканності; встановлюють органи, які уповноважені приймати та виконувати рішення про застосування таких заходів; регламентують їх права та обов’язки, а також підстави, порядок та види відповідальності за порушення цих обов’язків. За найбільш небезпечні порушення вимог цих законів встановлено кримінальну відповідальність у статтях 380 та 381 КК. За інші злочинні діяння, які також перешкоджають розкриттю та присіченню злочинів, кримінальна відповідальність настає за статтями 387, 395 і 396 КК.

Злочини, які можна класифікувати як злочини, що перешкоджають запобіганню, припиненню та розкриттю інших злочинів:

• Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист (ст. 380 КК) - злочин полягає у вчиненні хоча б одного з таких діянь: 1) неприйняття рішення про заходи безпеки (захисту); 2) несвоєчасне прийняття такого рішення; 3) прийняття недостатньо обґрунтованого рішення; 4) незастосування достатніх заходів захисту; 5) несвоєчасне застосування таких заходів. Злочин визнається закінченим за умови, якщо зазначені діяння спричинили тяжкі наслідки (вбивство особи, взятої під захист, спричинення їй тяжких тілесних ушкоджень, загибель її близьких, викрадення дитини, знищення цінного майна тощо). Зазначені наслідки мають перебувати у причинному зв’язку з діянням винного.

До заходів безпеки (захисту), які можуть застосовуватися, належать, наприклад, особиста охорона чи охорона житла, майна, видача зброї чи інших засобів індивідуального захисту, візуальне спостереження, прослуховування телефонних розмов, переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переїзд до іншої місцевості тощо;

• Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист (ст. 381 КК) - розголошення — це повідомлення цих відомостей будь-якій особі, яка не має права на ознайомлення з ними. Спосіб (форми) розголошення та обсяг розголошених відомостей на кваліфікацію не впливають;

• Розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК) - відповідно до ст. 121 КПК дані досудового слідства чи дізнання можуть бути оголошені лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають це можливим. Тому обов’язковою умовою відповідальності за ч. 1 ст. 387 КК є наявність спеціального попередження про заборону розголошувати дані дізнання чи досудового слідства;

Порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК) - згідно з Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», адміністративний нагляд - це система тимчасових примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Адміністративний нагляд полягає в обмеженнях і обов'язках: а) з'являтись на виклик в органи міліції; б) повідомляти органи міліції про зміну місця роботи і місця проживання; в) не залишати помешкання в установлений час; г) не перебувати в установлених місцях тощо. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчиненню злочинів окремими повнолітніми особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійснення виховного впливу зокрема, щодо: а) засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають виправлятися і залишаються небезпечними для суспільства; б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення; в) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• Приховування злочину (ст. 396 КК) - заздалегідь обіцяне приховування злочинця, знарядь і засобів учинення злочину, слідів злочину або предметів, добутих злочином, визнається пособництвом вчинення злочину (ч. 5 ст. 27 КК). Заздалегідь не обіцяні такі дії називаються причетністю до злочину. Кримінальна відповідальність за причетні до злочину дії настає лише у випадках приховування тяжких чи особливо тяжких (ч. ч. 4 і 5 ст. 12 КК) злочинів. Не визнається приховуванням злочину використання, споживання предметів, речей, здобутих злочином. Заздалегідь не обіцяне приховування злочину охоплює і недонесення про цей злочин, оскільки недонесення при цьому є складовою частиною приховування – біль тяжкого злочину.

Безпосередніми об’єктами цієї групи злочинів є такі суспільні відносини, які: забезпечують нормальну діяльність органів прокуратури, досудового слідства та правосуддя (ст. ст. 380, 381, 396 КК); які забезпечують нормальну діяльність органів досудового слідства та дізнання (ст. 387 КК); які забезпечують діяльність органів за додержанням правил адміністративного нагляду за особами, по відношенню до яких встановлено нагляд (ст. 395 КК).

Додатковими об’єктами можуть бути такі суспільні відносини: охороняють життя, здоров’я та власність осіб, взятих під захист (ст. 380 КК); які охороняють життя, здоров’я учасників судочинства (ст. 381 КК).

Об’єктивна сторона більшості злочинів даної групи вчиняється шляхом дії, крім злочину, передбаченого ст. 380 «Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист», який може вчинятися як шляхом дії, так і бездії.

За законодавчою конструкцією більшість складів злочинів є формальними. Два склади злочинів є матеріальними (ст. ст. 380, 381 КК), тобто вважаються вчиненими з моменту настання суспільно-небезпечних наслідків.

Суб’єкт одного складу злочинів є загальним (ст. 396 КК).

Всі інші склади злочинів можуть бути вчинені тільки спеціальним суб’єктом (ст. ст. 380, 381, 387, 395 КК).

Більшість складів злочинів даної групи з суб’єктивної сторони вчиняються тільки з прямим умислом (ст. ст. 387, 395, 396 КК).

Два склади злочинів, передбачених ст. ст. 380, 381 з суб’єктивної сторони характеризуються умисною формою вини щодо діяння та необережною формою вини щодо наслідків.