• Справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

• хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,

• який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 1 ст. 1 КАС).

• Посадовими особами відповідно до Закону «Про державну службу» вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарат)', інші державні службовці, на яких законами або іншими нор­мативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

• Статтею 2 Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові пов­новаження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

• 2)При застосуванні п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС слід мати на увазі, що поняття «публічна служба» не збігається і є більш широким порівняно з виз­наченням «державна служба», даним в ст. 1 Закону України «Про дер­жавну службу». Однак публічна служба як діяльність має відбуватись на офіційних, законних підставах.

• 3) Малодослідженим залишається поняття «адміністративний договір». Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС адміністративний договір — це дво-або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Незважаючи на наявність елементів угоди, адміністративний договір за своєю суттю є правовим актом управління і залежно від змісту може мати нормативний харак­тер, що треба враховувати в питанні визначення компетенції суду в спо­рах, що стосуються адміністративних договорів.

• При вирішенні питання компетенції адміністративного суду в спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС), керуються таким:

• Право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень, крім прямої вказівки в нормативному акті, має випливати з функцій та зав­дань цього суб'єкта владних повноважень. Дотримання цього принци­пу, на нашу думку, є обов'язковим, зважаючи на:

• — необхідність обмежити вплив на суспільні відносини того чи ін­шого суб'єкта владних повноважень поза спеціальних завдань цього суб'єкта владних повноважень;

• — усунення можливості звернення до суду з одного питання різних суб'єктів владних повноважень, що, в свою чергу, призвело до злов­живання посадових осіб правом на звернення до суду.

• Важливою особливістю виборчих справ, яка вимагає окремого регу­лювання процесуальним законом, є чітко визначена строковість можли­вих спірних правовідносин. Відповідно до виборчого законодавства пе­редбачено обмежені строками етапи виборчого процесу. Саме тому строки подачі позову щодо виборчого процесу та строки розгляду суда­ми таких справ досить короткі. Але, крім цього, строковість виборчого процесу обмежує також у часі самі можливі спірні правовідносини. То­му після закінчення виборчого процесу звернення з позовом особи са­ме як суб'єкта виборчого права та у зв'язку з порушенням виборчого права нам видається неможливим.

• Як і справи з приводу оскарження нормативних актів, справи щодо виборчого процесу мають на рівні норм КАС окреме регулювання, що пов'язано з підвищеним суспільним інтересом, обмеженістю правовід­носин у часі та їх суб'єктного складу:

• Стаття 172. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій

• Стаття 173. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

• Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум

• Стаття 175. Особливості провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу

• Стаття 176. Особливості провадження у справах, пов'язаних із виборами Президента України

• Стаття 177. Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження

• Стаття 178. Особливості здійснення представництва у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму

• Стаття 179. Особливості обчислення строків у справах, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та наслідки їх порушення

• Коротко підсумовуючи вищенаведене, можна запропонувати такі основні критерії визначення компетенції адміністративного суду у спорі:

• 1) наявність публічного характеру правовідносин;

• 2) хоча б однією стороною правовідносин є суб'єкт владних повно­важень у зв'язку з виконанням владних управлінських функцій;

• 3) між сторонами виник спір, компетенція адміністративних судів на який поширена дією ст. 17 КАС і такий спір не віднесений до компе­тенції інших органів.

• 2. Оскарження в адміністративних судах рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

• До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч 2 ст. 2 КАСУ).

• Статті 171 та 171-1 КАСУ визначають межі оскаржен­ня нормативно-правових актів.

• Стаття 9 КАСУ „Законність”: 5. У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

• Разом з тим компетенція Конституційного Суду України не перед­бачає підпорядкування адміністративного судочинства конституційно­му.

Оскаржуваними нормативно-правовими актами у зв'язку з їх невідповідністю законам в межах адміністративної юрисдикції є лише такі акти органів державної влади:

• — постанови Верховної Ради України;

• — укази та розпорядження Президента України;

• — постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України;

• — постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Оскаржуваними актами органів державної влади у зв'язку з незаконніс­тю та невідповідністю їх правовим актам вищої юридичної сили є такі акти:

• — нормативно-правові акти міністерств та інших центральних орга­нів виконавчої влади;

• — нормативно-правові акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

• — нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій;

• — нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування та ін­ших суб'єктів владних повноважень.

• Адміністративний суд при розгляді справ щодо оскарження норма­тивно-правових актів не вирішує питання щодо їх конституційності.

• 3. Особливості адміністративного судочинства.

Позитивними особливостями адміністративного судового процесу є:

• підвищена ймовірність проведення закритих слухань,

• значно активізований адміністративний суддя,

• в основному слідчий, а не змагальний характер процесу.

Серед особливостей, які притаманні адміністративному судочинству і виділяють його серед інших видів судочинства можна виділити: