3.2.1. Розміщення культури в сівозміні

Сівозміна відіграє важливу роль у поліпшенні водного і поживного режимів ґрунту, забезпечує значне підвищення врожаїв усіх сільськогогосподарських культур.

Люцерну висівають у польових, кормових, прифермерських, овочевих, грунтозахисних сівозмінах. У польових сівозмінах степових районів люцерну найчастіше підсівають під покрив ярих зернових, рідше — під просо, суданську траву або в міжряддях кукурудзи. У спеціальних сівозмінах її можна вирощувати у вивідному полі 3—4 роки .

У степовій зона люцерну розміщують на більш зволоженних понижених елементах рельєфу. Для захисту земель від ерозії науково – дослідні установи рекомендують на схилах крутістю 5 -12° впроваджують грунтозахисті сівозміни. [29]. Науковці встановили, що попередники впливають не лише на накопичення продуктивної вологи, а і на водоспоживання сорго. [4,5,26]. Не менш важливим фактором ніж здатність попередника впливати на наявність елементів живлення і вологи в ґрунті є біологічна здатність культур пригнічувати розвиток бур'янів у посівах [17]. . Дослідженнями встановлено, що кожній культурі при її вирощуванні супутні певні види бур'янів, тому чергування в сівозміні сільськогосподарських культур з різними біологічними особливостями сприяє їх пригніченню. Особливо це ефективно в посівах озимого жита і при хорошому стеблостою – озимої пшениці і ячменю [18].

Тому правильний вибір попереднків є визначаючим для складання оптимальних ланцюгів сівозмін, які не тільки не знижували б вихід продукції з одиниці площі, а й зберігали б родючість ґрунту. [13].

На нашу думку кращій варіант попередника люцернии є озима пшениця,обробіток ґрунту під люцерну це оранка 25-30см.

3.2.3. Система удобрення

Насінники люцерни, як і фуражні посіви її, при багаторічному використанні виносять з грунту велику кількість поживних речовин. Ця культура належить до найбільш вимогливих до вмісту поживних речовин у грунті.Добрива під люцерну і її суміші із злаками вносять з урахуванням планової врожайності і агрохімічних показників грунту. Люцерна добре відгукується на органічні, мінеральні макро- і мікродобрива. Під попередник люцерни вносять 30-40 т/га гною, що перепрів.[3]

Після лущення вносимо азотні добрива. Азот можна вносити тільки в невеликих дозах(не більше 30 кг/га д. ст.) на бідних грунтах рано навесні при холодній погоді, коли клубеньковые бактерії ще слабо розвинені. Фосфор дуже важливий для люцерни, він посилює відростання рослин після укосів і стимулює цвітіння. В той же час внесення фосфору на багатих грунтах, де забезпеченість їм досягає 17 мг на 100 г і більше, недоцільно. Ефективніше осіннє застосування фосфорних добрив під оранку. Середні дози під люцерну — . [36]

Люцерна, як високоврожайна культура, споживає велику кількість азоту, фосфору, калію, кальцію, сірки і інших елементів живлення. При урожаї 100 ц з 1 га вона виносить з грунту: азоту - 260 кг, фосфору - 66, калію - 150, кальцію - 290 кг Крім того, вона використовує велику кількість елементів мінерального живлення для побудови кореневої системи. Рекомендовані вище дози добрив орієнтовні. Відомо, що на коренях люцерни розвиваються клубеньковые бактерії, які мають здатність засвоювати азот повітря. В результаті їх діяльності люцерна залишає в грунті до 100 кг азоту на 1га. Проте для цього на її коренях має бути достатня кількість великих активних бульб. Щоб посилити освіту клубеньковых бактерій, проводять інокуляцію(зараження) насіння цими бактеріями, особливо при посіві люцерни уперше на цій ділянці. Для зараження насіння клубеньковыми бактеріями застосовую спеціальний препарат - люцерновий нітрагін, посилюючий урожай зеленої маси і насіння. При його внесенні зменшується опадання квіток і зав'язей. Урожай насіння від інокуляції в різний районах країни збільшується на 10 - 70 %. Під люцерну можна застосовувати і інші бактерійні добрива - фосфобактерин, силікатні бактерії, сприяючі кращому засвоєнню коренями рослин фосфорних і калійних з'єднань з грунту. [13]

У Степу люцерну удобрюють лише на зрошуваних площах з ура­хуванням запланованого врожаю та родючості ґрунту. Внесені доб­рива сприяють підвищенню врожайності. Зокрема, в рослинах підвищується вміст протеїну і каротину. Органічні добрива вносять як під попередники та передпопередники, так і безпосередньо восени, перед оранкою на зяб.[23] Важливий захід підвищення врожайності насіннєвої люцерни —застосування мікродобрив : молібденові, борні, марганцеві та ін .

Для одержання високих врожаїв люцерни доцільно використовувати фосфорно- калійні добрива. При багаторічному насіннєвому використанні посіву важливу роль відіграють дози і строки внесення добрив. Основне внесення мінеральних добрив у відповідних дозах сприяє підвищенню врожаю протягом двох років використання посіву В умовах виробництва не завжди є можливість внести повну дозу мінеральних добрив до сівби люцерни. У цьому випадку доцільніше роздрібне застосування добрив : половину дози в основне удобрення, другу – восени. Внесення добрив ранньою весною під боронування не завжди забезпечує істотне збільшення врожаю насіння, що зумовлено швидким висиханням верхнього шару грунту в які загортаються добрива. На солонцюватих грунтах та солонцях високоефективне гіпсування, коли по ріллі вносять від 2 -4 т. гіпсу залежно від засоленності грунту. [19]

Таблиця № 3.2.1.

Логічна схема розрахунку норм добрив на запрограмовану врожайність.

№ п/п	Показники	N2О	P2 O5	К2 О
1.	Запрограмований рівень врожайності, ц/га	8	8	8
2.	Вміст в 1ц продукції , кг	3,5	1,2	5,0
3.	Виноситься поживних речовин з врожаєм ,кг/га	2,8	9,6	40
4.	Міститься в орному шарі (0-30) грунту, мг/100г	1,8	2,4	21
5.	Міститься в орному шарі (0-30) , кг/га	69,1	92,2	806,4
6.	Відсоток використання поживних речовин з грунту(зрош)	50	30	70
7.	Може бути засвоєно з грунту , кг/га	34,6	27,6	564,5
8.	Може бути засвоєно з гноєм, кг/га	5	2,5	6
9.	Загальна кількість елементів живлення в грунті	_	_	_
10.	Недостає елементів живлення	-6,6	-18,0	_
11.	Відсоток використання діючої речовини з мін добрив.	70	50	70
12.	Треба довнести з мінеральними добривами, кг/га.	94	36	_

За результатами розрахунків нам потрібно довнести , вносити будемо пред посівом та осіннє підживлення в рядки.