9.Сторони і суб’єкти соціально - трудових відносин.

Провідними складовими системи соціально - трудових відносин є їх сторони і суб’єкти. Це наймані працівники. Роботодавці і держава. Ці поняття схожі але не ідентичні. Відмінність між ними полягає в тому, що сторони соціально – трудових відносин є носіями первинних прав у цих відносинах, а суб’єкти можуть володіти як первинними, так і делегованими первинними носіями правами. Кількість сторін соціально - трудових відносин не може бути більше трьох, тоді як число суб’єктів цих відносин може бути великим за рахунок носіїв делегованих прав(об’єднання найманих працівників і роботодавців,їхніх представницьких органів). Вчені в галузі соціально - трудових відносин виділяють принаймні чотири групи суб’єктів соціально - трудових відносин. Перша група – це первинні носії прав та інтересів. Друга група – це представницькі організації та їх органи. Третя група – органи, через які реалізується соціальний діалог. Четверта група – це органи. Покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів,попереджувати загострення соціально – трудових відносин.

Суб’єкти соціально - трудових відносин перших двох груп, реалізуючи первинні або делеговані їм повноваження, виступаючи сторонами переговорів, сторонами угод, сторонами колективного чи індивідуального трудового спору. Організаційно оформлювалися такі суб’єкти соціально – трудових відносин:найманих працівників – це громадяни, що уклав індивідуальну трудову угоду з роботодавцем, і відповідно до цієї угоди набув відповідних прав і обов’язків у трудовій сфері. Роботодавець як суб’єкт соціально - трудових відносин відповідно до міжнародної класифікації - це людина що працює самостійно і постійно наймає на роботу багато осіб.

Держава у соціально – трудових відносинах проявляється у таких функціях, які вона традиційно виконує:гарантія і захист прав,примирення сторін.

10.Державна служба зайнятості,її роль у регулюванні ринку праці.

Державним органом, який забезпечує додержання наданих державою громадянам гарантій зайнятості та соціального захисту від безробіття,є державна служба зайнятості. Основними завданнями державної служби зайнятості є: надання громадянам, які до неї звертаються , соціальних послуг та здійснення матеріального забезпечення відповідно до ЗУ «Про зайнятість населення» ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; здійснення контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; інформування населення та органів виконавчої влади про послуги, що надаються державною службою зайнятості, та результати її діяльності; створення банку даних про вільні робочі місця та вакантні посади на підставі інформації роботодавців;забезпечення громадянам вільного доступу громадянам інформації про вільні робочі місця, вакантні посади, та умови праці і оплату; облік громадян, які звертаються до служби зайнятості, реєстрація їх у встановленому порядку як безробітних, облік наданих послуг; підбір підходящої роботи та сприяння зареєстрованим безробітним у працевлаштуванні або започаткуванні власної справи, в тому числі шляхом професійної освіти;здійснення у порядку, встановленому законодавством, збирання та опрацювання адміністративних даних, ведення та опрацювання статистичної інформації, яка відображає стан ринку праці та становище у сфері зайнятості населення; участь у розробленні і виконані державної і територіальних програм зайнятості населення та інших програм соціального і економічного спрямування в межах своїх повноважень.

Послуги,що надаються державною службою зайнятості відповідно до покладених на неї завдань, є безоплатними.