64. Понятгя соціально-культурної сфери.

 

Соціальна політика держави - це цілеспрямована діяльність відповідних державних органів по управлінню соціально-культурною сферою суспільства - утворенням, наукою, культурою, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням, фізкультурою, спортом і туризмом, спрямована на максимальне забезпечення його потреб, підвищення благоустрою народу й дотримання основних принципів соціальної справедливості.

Соціально-культурна діяльність Української держави - складна й багатогранна сфера громадського життя. До основних функцій державного управління соціально-культурною сферою відносять: створення сприятливих умов для відтворення населення країни; збереження здоров'я й працездатності населення; організацію професійної підготовки кадрів для народного господарства; зміцнення родини й турботу про підростаюче покоління; збереження й збільшення культурного надбання; організацію відпочинку, дозвілля населення; створення сприятливих умов для заняття наукою, туризмом, спортом і т.п.

Характерною рисою соціально-культурної сфери є те, що вона зв'язана не тільки з матеріальними цінностями, але й у значній мірі з духовними потребами громадян. Законодавство в цій сфері покликано забезпечити естетичне й моральне виховання людини, його навчання, охорону здоров'я, задоволення соціально-культурних потреб. Спільність галузей законодавства в сфері соціально-культурного будівництва проявляється в єдності мети, принципів, методів правового регулювання, у єдиній їхній службовій ролі в суспільстві.

У структурно-функціональному плані соціально-культурне будівництво можна охарактеризувати як систему, що поєднує в собі різні напрямки державної діяльності. Це - діяльність щодо збереження й зміцнення здоров'я людей, задоволення їх інтелектуальних, естетичних і інших духовних потреб, їхній соціальний захист, формування особистості, її навчання й виховання, підготовка й перепідготовка кадрів для різних сфер економіки й т.п.

В організаційно-правовому аспекті різняться галузі (підгалузі) управління соціально-культурною діяльністю: загальною середньою освітою, вищим утворенням, професійно-технічним утворенням; мистецтвом і культурно-просвітньою роботою, кінематографією, телебаченням і радіомовленням; видавничою справою, поліграфією й книжковою торгівлею; охороною здоров'я, фізичною культурою й спортом, туризмом, соціальним захистом населення.

Зміст державного управління розвитком у соціально-культурній сфері полягає в регулюванні за допомогою адміністративно-правових важелів соціально важливими процесами в цій сфері.

 

65. Суб'єкти державного управління соціально-культурною сферою.

 

 

66. Управління освітою.

 

Згідно ст. 11 Закону України «Про утворення», до державних органів управління утворенням в Україні ставляться:

- Міністерство утворення й науки України;

- міністерства й відомства України, яким підлеглі навчальні заклади;

- Вища атестаційна комісія України;

- Міністерство утворення Автономної Республіки Крим;

- місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування й підлеглі їм органи управління утворенням.

Органи управління утворенням і громадським самоврядуванням діють у межах повноважень, певних законодавством.

Міністерство утворення й науки України (МОЗ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого направляється й координується Кабінетом Міністрів України. МОЗ України є головним (ведучим) органом у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики в сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності й інтелектуальної власності.

МОЗ України у своїй діяльності керується Конституцією й законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство утворення й науки України.

Міністерство утворення й науки України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчій і спортивній роботі в навчальних закладах всіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу й у поза-навчальний час.

Міністерства й відомства, яким підлеглі навчальні заклади, разом з МОЗ України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування й акредитації навчальних закладів, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості утворення, забезпечують зв'язок з навчальними закладами й державними органами інших країн з питань, що ставиться до їхньої компетенції, організують впровадження в практику досягнень науки й передового досвіду.

МОЗ України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з Радою з питань науки й науково-технічної політики при Президенті України, Міжгалузевою радою по професійно-технічному утворенню, Комісією Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку, Міжвідомчим комітетом із проблемам захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

МОЗ України очолює Міністр, якого призначає на посаду й звільняє з посади Президент України у встановленому законодавством порядку.

Для погодженого рішення питань, що ставляться до компетенції МОЗ України, і обговорення найважливіших напрямків його діяльності в Міністерстві утвориться колегія в складі Міністра (голова колегії), його заступників за посадою, а також керівників структурних підрозділів МОЗ України.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, що ставляться до сфери управління МОЗ України, а також учені й висококваліфіковані фахівці. Члени колегії затверджуються й звільняються від обов'язків Кабінетом Міністрів України по поданню Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОЗ України.

У складі МОЗ України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Для присвоєння вчених звань доцента й професори в МОЗ України створюється Атестаційна колегія, що очолює Міністр. Положення про Атестаційну колегію і її персональний склад затверджується наказом МОЗ України.

Для розгляду наукових рекомендацій і пропозицій щодо визначення й головних напрямків розвитку в сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності й інтелектуальної власності, а також з інших питань у МОЗ України можуть створюватися дорадчі й консультативні органи.

 

До органів управління освітою в Україні належать:

1.Міністерство освіти

2.Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти;

3.Вища атестаційна комісія України

4.Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

5.Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

1.Міністерство освіти

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів. Розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти;

встановлює держ. Стандарти знань з кожного предмета;

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти

здійснює навчально-методичне  керівництво

забезпечує зв’язок із закладами освіти

проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти

формує і розміщує держ замовлення на підготовку спеціалістів

2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню якості освіти.

Вища атестаційна комісія. Є центральним органом держ. виконавчої влади, підвідомчим Кабміну

Проводить атестацію наукових і наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню  вченого звання старшого наукового співробітника.

Система освіти в Україні складається з:

1.            органів управління освітою (державних і місцевого са­моврядування);

2.            самоврядування в галузі освіти;

3.            закладів освіти;

4.            наукових, науково-методичних і методичних установ;

5.            науково-виробничих підприємств.

До органів управління освітою в Україні належать:

1. Міністерство освіти України;

2. Міністерства і відомства України, яким підпорядко­вані заклади освіти;

3. Вища атестаційна комісія України;

4. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

5. Місцеві органи державної виконавчої влади та орга­ни місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, і підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти незалежно від форм власності.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн

Вища атестаційна комісія України (ВАК) організує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника. ВАК є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

1)            загальні збори (конференція) колективу закладу освіти;

2)            районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Респуб­ліки Крим;

3)            Всеукраїнський з'їзд працівників освіти