4. Методика викладання української літератури у вищих навчальних закладах

Нові тенденції у вищій освіті: переосмислення і перерозподіл ролі, функцій, завдань вищої школи, ринкова спрямованість, процеси глобалізації, інтернаціоналізації, диверсифікації, ціннісно-змістове наповнення. Всесвітня декларація про вищу освіту для ХХІ ст.

Цінності української системи вищої освіти. Розвиток націотворчих тенденцій в освіті. Принципи неперервної педагогічної освіти: багаторівневість, наступність, мобільність, гнучкість, інтегративність. Інновації у філології, педагогіці, психології, антропоцентризм у викладанні, інформаційні технології тощо. Функції університетської педагогічної освіти: збереження, трансляція і розвиток гуманістичних традицій вітчизняної і світової культури, створення гнучкої, відкритої освітньої системи, підготовка професійно компетентних фахівців, виховання особистості, здатної до інноваційної педагогічної діяльності.

Університетська філологічна освіта та місце курсу літератури в ній;

Проблеми підготовки сучасного вчителя української літератури. Орієнтація навчального плану Інституту філології на поглиблення і диференціацію лінгвістичних, літературознавчих, психолого-педагогічних, методичних знань і вмінь. Виховання гуманістичної особистості, здатної до самовизначення і самореалізації в сучасному соціокультурному просторі. Філологічна культура вчителя як цілісне осягнення гуманітарного знання і набуття навичок користування засобами гуманітарних наук, готовність до постійного вдосконалення в галузі філології, потреба в розвитку творчого потенціалу.

Професійна компетентність учителя української літератури як сукупність умінь, здібностей, досвіду викладання фахових предметів на основі знань з філології, культурології, основ педагогіки, психології, володіння необхідними комунікативними й операційними вміннями. Критерії професійної компетентності: рівень теоретичних знань і вмінь у галузі професійної підготовки та вміння їх використовувати; рівень володіння методами педагогічного дослідження, професійно-мовленнєвою культурою. Результативність практичної діяльності. Сучасна філософія освіти і формування професійної компетенції майбутнього вчителя-словесника. Культурознавчий, соціолінгвістичний аспекти формування професійної компетенції майбутнього вчителя української літератури. Особистість учителя-словесника.

Специфіка курсу літератури у вищому навчальному закладі на сучасному етапі (герменевтичні принципи, проблемний виклад, проблемність в аналізі літературного процесу та творчості письменника, урахування найновіших досягнень літературознавчо-критичної думки, особистісно-орієнтований підхід, поєднання досягнень вітчизняного й зарубіжного педагогічного досвіду із власним науковим доробком);

Поглиблене вивчення історії української літератури і сучасного літературного процесу в контексті вітчизняної і світової історії і культури. Професійна, розвивальна, гуманітарно- і духовно-виховна спрямованість літературознавчих дисциплін. Оволодіння інноваційною комунікативною методикою викладання літератури.

Державні стандарти дисципліни, авторські програми: зміст і структура курсу літератури: дотримання принципу об’єктивного історизму в осмисленні специфіки літератури та її художньої, культурологічної, націотворчої ролі;

Традиційні й новітні підходи до вивчення літератури у вищих навчальних закладах; відхід від стереотипів минулого (лекція - читання тексту – підручник, лекція – підручник – текст, лекція – підручник та ін.); Читання (знайомство з текстом) як перший етап пізнання твору;

Роль міфічної, поетичної, наукової функції у процесі читання, інтерпретації твору;

Розуміння психології художньої творчості, архетипів, символів як необхідність пізнання явного і прихованого смислів тексту (твору);

Специфіка вивчення оглядових та монографічних тем у лекційному та практичному курсах;

Уміння виокремлювати й аналізувати вічне й перехідне в літературному процесі й творчості письменника;

Особистість викладача літератури, вплив його на аудиторію, відмова від стереотипів минулого (часте звернення до конспекту, невміння зацікавити студентів тощо);

Науковий авторитет, глибокі знання, власний науковий доробок, орієнтація на найновіші наукові досягнення викладача курсу літератури;

Методика проведення лекцій (оглядових, монографічних), відмова від архаїчності;

Підготовка студентів до сприйняття теми (проблеми);

Керівництво пізнаванням літературного твору до лекції;

Специфіка форми й методи проведення практичних і семінарських занять з літератури;

Методика проведення спецкурсів з літератури, право вибору студентом спецкурсу і спецсемінару, професійно-орієнтоване спрямування спецкурсів і спецсемінарів;

Форми й методи проведення заліку, екзамену з літератури;

Керівництво курсовими, дипломними роботами та педагогічною практикою у вищому навчальному закладі.