- •3. Всі політичні конфлікти поділяються на: міжнародні (зовнішні) та внутрішні.
- •6.В. Ф. Нех вважає, що конфлікт в своєму розвитку проходить наступні фази:
- •7. Політичні конфлікти відбуваються у тих же формах, що й конфлікти соціальні, але при цьому окремі форми мають свою специфіку.
- •8.Існують різні підходи до типологізації політичного насилля. Так, російські автори а. Дмітрієв та і. Залисін пропонують наступну достатньо докладну класифікацію політичного насилля:
6.В. Ф. Нех вважає, що конфлікт в своєму розвитку проходить наступні фази:
латентна фаза;
суперечка (використання вербальних засобів);
етап насильницьких дій (засоби економічного та політичного тиску, акції громадянської непокори та ін.) ;
переднасильницьких дій (одна із сторін робить вибір на користь збройного насилля і відбувається інтенсивна підготовка до його здійснення);
етап бойових дій (відбувається організоване збройне насилля).
На кожному із етапів, на його думку, конфлікт може вернутися на вихідну позицію.
Г. Козирєв виділяє чотири обов’язкові стадії:
перша – зародження;
друга – застосування сили, практичні дії;
третя – врегулювання конфлікту;
четверта – період постконфліктних відносин.
Таким чином, динаміка політичного конфлікту в цілому вкладається в уявлення про зародження, розгортання та завершення будь-якого іншого, передовсім соціального конфлікту.
7. Політичні конфлікти відбуваються у тих же формах, що й конфлікти соціальні, але при цьому окремі форми мають свою специфіку.
Як форма політичного конфлікту – словесна агресія можлива в індивідуальних виступах політичного лідера, в політичних дебатах, які відбуваються в парламенті, ЗМК, під час міжособистісного спілкування політичних акторів і тд. Основна мета словесної агресії – дискредитація свого політичного суперника в очах громадськості, зниження його політичного рейтингу.
Політичні форми фізична агресія може набувати в діях політичних акторів, спрямованих на захоплення чи утримання влади або на підвищення власного впливу.
Скандал відбувається тоді, коли громадськості стає відомо про аморальні і/чи протиправні факти, вчинки, дії політичних акторів.
Бойкот – спосіб, засіб, форма політичної та економічної боротьби, яка передбачає повне чи часткове припинення відносин з потенційним чи реальним супротивником, блокування його дій, зв’язків та відносин.
Саботаж – свідоме невиконання чи неретельне (неточне) виконання суб’єктами та учасниками політичного (соціального) процесу своїх безпосередніх відносин. Саботажники, які знаходяться всередині певної структури це свого роду «п’ята колона», яку необхідно вчасно виявляти та нейтралізувати.
Бунт як особливо гостра, стихійна форма протестної поведінки, за звичай, відносно нетривалий, але може трансформуватися в інші форми політичного протиборства, наприклад в громадянську війну.
Війна (загроза війни) є одним із засобів політики і однією із форм політичного конфлікту. Подібність (співпадіння) між війною і політичним конфліктом виявляється, зокрема в тому, що в обох випадках мова йде про суперечності та боротьбу між великими соцільними групами та політичними (соціальними інститутами) (державами, націями, класами). Іншими словами, і політичний конфлікті війна «вирішують» одні й тіж завдання, тільки у війні застосовуються радикальніші методи і засоби. Крім того, війну не можна зводити тільки до насильницьких, так як для досягнення політичних цілей поряд з воєнними діями, як правило, використовують економічні, дипломатичні, ідеологічні та інші форми боротьби.
Революція виявляється в швидких фундаментальних соціально-економічних та політичних змінах, які здійснюються, як правило, насильницьким способом. Вона передбачає: усунення існуючого політичного режиму, докорінні якісні зміни політичної системи, перебудову всіх соціальних та економічних відносин.
