Стаття 115. Умисне вбивство
Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, – карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років
Умисне вбивство: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3) заручника..., – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі...
Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 117. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів – карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Стаття 118. Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Стаття 119. Вбивство через необережність
Вбивство, вчинене через необережність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.
Правовий звичай.
Правовий звичай – це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного його застосування протягом тривалого часу, ніде в офіційних документах не записане, але визнане державою.
Основними ознаками звичаю, як джерела права, є:
тривалість існування (звичай закріплює те, що складалося в результаті тривалої суспільної практики)
локальний характер (застосовується серед порівняно невеликих груп людей чи на порівняно невеликій території)
санкціонованість (визнання) державою.
Звичай – основна форма регулювання поведінки в додержавному суспільстві, в умовах родового ладу. Величезне значення як джерела права йому приділялося і при феодалізмі. Перші правові пам’ятки складалися головним чином зі звичаїв. З розвитком правотворчої діяльності держави звичаєве право в значній частині поглинається писаним правом.
Судово - Правовий прецедент
Судовий прецедент – це рішення по конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи нижчої інстанції при вирішенні аналогічних справ або виступає зразком тлумачення закону (прецедент тлумачення). Для судового прецеденту як джерела права характерні казустичність, множинність, суперечливість, гнучкість.
Казустичність полягає в тому, що прецедент завжди максимально конкретний, максимально наближений до фактичної ситуації, оскільки він виробляється на основі рішення конкретних, одиничних випадків, казусів. Множинність полягає у великій кількості прецедентів. Суперечливість прецедентів у тому, що іноді вони можуть по-різному вирішувати однакові питання. Однак через гнучкість у багатьох випадках існує можливість вибору одного варіанту вирішення справи з декількох. Судовий прецедент – давнє джерело права. Однак у даний час, як одне з основних джерел права, він застосовується лише в країнах англо-американської правової сім’ї (Великобританія, США, Австралія та ін.)
Адміністративний прецедент подібний до судового. Під ним розуміють рішення органів державної влади чи посадових осіб, що мало місце хоча б один раз і може служити зразком при аналогічних обставинах. У вітчизняній правовій системі прецедент як джерело права не поширений, однак у таких країнах, як Великобританія, США, Австралія у прецедентах, особливо судових, міститься більшість наявних правових норм.
Релігійно-правовий акт.
Нормативний договір.
Нормативний договір – це угода двох чи більше сторін, в результаті якої встановлюються, змінюються чи скасовуються норми права. Основна характеристика нормативного договору як джерела права полягає в тому, що він є результатом добровільного волевиявлення сторін, які самі прийняли на себе обов’язок дотримуватись встановлених норм. Ознакою нормативного договору є те, що це договір про правила поведінки. Саме ця ознака відрізняє його від інших договорів, які не мають такої ознаки права, як нормативність.
Нормативні договори виступають основним джерелом міжнародного права. Застосовуються вони також і в конституційному, цивільному, трудовому та деяких інших галузях права.
Прикладом нормативного договору може бути колективний договір, який укладається на підприємстві між трудовим колективом і власником.