7. Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи:

організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств;

економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін;

економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції;

недопущення зловживання монопольним становищем на ринку.

8.В Україні антимонопольне законодавство базується на таких законах:

Про захист від недобросовісної конкуренції

Про захист економічної конкуренції.

Ці акти спрямовані на підтримку розвитку підприємництва, зміцнення ринкових відносин і піднесення економіки держави.

9.Мета антимонопольного регулювання з боку держави – захист інтересів споживачів і суспільства в цілому від негативних наслідків монопольної діяльності конкретних суб’єктів господарювання.

Планування та прогнозування

1.Програми – інструкція, принцип, орієнтир руху,а не операційна розкладка діяльності економічних агентів.

Економічна програма - система взаємопов’язаних і узгоджених заходів, план дій, спрямовані на досягнення єдиної мети, розв’язання однієї проблеми.

2.Класифікація програм:

Державні цільові програми є обов’язковими як для звичайних агентів ринку, так і для державних органів управління.

Загалом програми поділяються на:

• Національні;

• Державні(міждержавні) (розробляються на довгострокову перспективу(10-15 років);середньострокову перспективу від 3 до 5 років, та на наступний рік);

• Галузеві(міжгалузеві);

• Регіональні(відображають основні показники розвитку економіки регіону, враховують показники роботи підприємств, розташованих на відповідній території незалежно від форм власності);

• Цільові комплексні програми;

• Надзвичайні(розробляються в критичних ситуаціях – стихійного лиха, в умовах кризи, масового безробіття, загрозливої інфляції. Вони, як правило, є короткостроковими, при їх реалізації вагоме місце займають засоби адміністративного регулювання);

-за характером дій:

* спеціальні програми розвитку окремих галузей, секторів або районів (Державна програма розвитку вугільної промисловості України, Програма розвитку транспортного комплексу України, Державна національна програма «Освіта, Україна ХХI ст.);

* програми, що стосуються загальнонаціональних проблем (Державна програма зайнятості населення, Державна програма захисту населення);

*програми діяльності державних економічних органів (Державна програма приватизації, Програма дій Уряду, Державна програма підтримки підприємництва, Державна програма приватизації тощо);

*програми досягнення економічної рівноваги – програми стабілізації (Програма надзвичайних заходів стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану);

*фінансові програми ( Програма боротьби з інфляцією);

*регіональні програми, що передбачаєть освоєння нових районів, природних багатств, перетворення економіки вже сформованих районів (Програма розвитку Карпатського регіону на 1994-2000 та ін.).

-за рівнем порушуваних програм:

* широкомасштабні комплекси програм (Комплексна програма НТП в національній економіці, програма вирішення найважливіших соціальних потреб);

*програми соціально-економічного розвитку (житлова програма);

*вузькі науково-технічні програми.

-за терміном:

*довгострокові(10-15рр, з коригуванням,а також продовженням горизонту її дії кожні 5 років)

*середньострокові(3-5 рр і щороку коригується)

*короткострокові(на рік, розробляється з визначенням у них цілей і пріоритетів відповідно до щорічних фінансовиж можливостей держави)