4. Готовність мешканців україни до ринкових перетворень та їх міграційні настанови

Створення в суспільстві рівних можливостей для всіх громадян передбачає рівність стартових умов разом із свободою індивідуального вибору життєвих стратегій. В суспільній свідомості народу України - це безумовна цінність, її важливість усвідомлює його переважна більшість. На думку більше як половини учасників моніторингового соціологічного опитування Інституту соціології НАН України (57,8%) створення рівноцінних можливостей почати нове життя в умовах капіталізації країни є дуже важливим, а для кожного щотретього - скоріше важливим. Щонайчастіше відмічають високу важливість рівності початкових позицій трудові мігранти, що мають досвід заробітчанства, і потенційні трудові мігранти.

Адаптаційна готовність до нових ринкових умов та катаклізмів перехідного періоду вища в групі потенційних трудових мігрантів. При вирішенні своїх життєвих проблем ця група індивідів орієнтується переважно на власні зусилля і можливості, не розраховуючи на допомогу та підтримку держави, як це бувало в недавньому минулому. Налаштовані на заробітчанство люди вочевидь психологічно зрівноваженіші й сприймають життя з міцнішими оптимістичними настановами. Вони в 1,3 рази рідше вважають, що за останній рік життя істотно або частково погіршилось (38,1% проти 50,6%), проте в 1,7 рази частіше стверджують, що їх буття та настрій поліпшилися трохи або суттєво (18,8% проти 10,8%).

Ринкову перспективу потенційні трудові мігранти усвідомлюють ліпше за інших громадян. Оцінюючи позитивні й негативні сторони процесу приватизації, вони частіше підтримують необхідність роздержавлення власності, формування вільного та відкритого ринку землі, функціонування кредитно-банківської системи нового типу. Потенційні трудові мігранти в 1,5 рази частіше інших співвітчизників схвалюють створення сприятливого клімату для розвитку підприємництва в Україні. А організацію приватних підприємств, підтримку бізнесу і фермерства оцінюють як важливий фактор розвитку підприємницької ініціативи в 1,7 рази частіше.

Потенційні трудові мігранти схильні до співробітництва із західними країнами і міжнародними організаціями набагато охочіше, аніж решта українських громадян, які віддають перевагу вітчизняному ринку. Як люди переважно прозахідної орієнтації, що вже включені в підприємницьку практику, вони підтримують в 2,2 рази частіше ринковий вибір. Під прапори капіталізму готовий встати щонайбільший контингент саме з цієї групи (23,8% або щочетвертий).

Майбутні заробітчани вдвічі частіше оцінюють можливості розвитку підприємницької ініціативи як дуже важливу для них особисто перспективу (35,6% проти 17,8%) і в 1,3 рази частіше висловлюють бажання мати цікаву роботу (70,9% проти 55,8%). Вони відчувають більшу впевненість в своїх силах, рішучіші в досягненні своїх цілей, частіше демонструють вміння жити в нових суспільних умовах, виявляючи неабияку енергію, ініціативу та незалежність при вирішенні життєво важливих проблем. Серед них вдвічі більше людей з добрим і навіть відмінним станом здоров'я (28,0% проти 14,2%).

Половина потенційних заробітчан вже має робочий досвід за кордоном і добре знайома з умовами життя і праці в інших країнах. Отже не випадково щодругий учасник опитування, який збирається на зарубіжні заробітки, визнав, що хотів би виїхати з населеного пункту, де постійно проживає він сам і його сім'я. Три чверті потенційних трудових мігрантів мають за межами України родичів або близьких їм людей, що постійно або тимчасово там проживають, та підтримують з ними контакти: особисті, поштові, телефонні, їх співвітчизники, які не збираються у заробітчанство за кордон, також мають там близьких та рідних і також спілкуються з ними тим чи тим чином. Щоправда, лише щодругий з них підтверджує наявність в них родинних зв'язків із закордоном, а частота їх спілкування відрізняється меншою інтенсивністю. Так, вони майже вдвічі рідше листуються із зарубіжними родичами (17,9% проти 33,9%), в 1,9 рази рідше розмовляють з ними по телефону (22,5% проти 12,4%), майже не користуються для зв'язку з ними електронною поштою (0,6%), в 1,6 рази рідше відвідують їх (7,4% проти 11,9%) і в 1,4 рази рідше приймають їх у себе (13,4% проти 18,6%). Вони в 1,3 рази частіше відмовляються від відвідин своїх родичів та друзів, що постійно чи тимчасово мешкають за кордоном.

Намір про переїзд притаманний й іншим нашим співвітчизникам, що забезпечують робочою силою місцеві ринки праці, проте трапляється таке набагато рідше: тільки щоп'ятий з цього контингенту хотів би розлучитися із своєю малою Батьківщиною. Щоправда, шестеро з десяти їх компатріотів ніколи і ніде не поїдуть. Місцевий патріотизм утримує в рідних пенатах лише щотретього потенційного трудового мігранта.

Де саме бажають поїхати наші співвітчизники? Щотретій (33.9%) потенційний заробітчанин впевнено називає зарубіжні країни. Щочетвертий (28.0%) ще не визначився з вибором місця евентуальної еміграції, щовосьмий (12,7%) обирає Росію. Серед тих, хто не збирається працювати за кордоном", бажаючі емігрувати зустрічаються помітно рідше, а їх міграційні переваги розподіляються практично порівну між країнами далекого зарубіжжя, Росією та іншими регіонами України: відповідно 10,2%, 9,2% та 11,6%. Як правило, вони ще не знають, в який бік вони посунуться, де їх міграційні вітри здують: щоп'ятий респондент (18,6%) ще й досі не обрав країну країну своєї міграційної мрії. І чи поїде він точно, теж не вирішив. Якби не злидні... Хіба ревуть воли, як ясла повні?