2. Участь в господарському процесі адвокатів, прокурорів, законних представників, посадових осіб підприємств, установ, організацій

У судовій практиці поширено здійснення процесуального представництва адвокатами, які функціонують з метою надан­ня юридичної допомоги, що передбачено ст. 59 Конституції, а організація і порядок діяльності адвокатури визначаються Законом України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру». У випадку, коли представником в господарському суді є адвокат, слід врахувати обмеження у діяльності адвоката, встановлені ст. 7 Закону «Про адвокатуру». Адвокат не має права прийняти доручення про надання юридичної допомоги у випадках:

— коли він у цій справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи;

— коли він брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, екс­перт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий;

— коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача;

— якщо проти адвоката порушено кримінальну справу;

— зупинення дії свідоцтва про право на зайняття адвокат­ською діяльністю або права на надання правової допомоги чи його анулювання у порядку, встановленому законодавчими актами України.

Адвокат нарівні з іншими представниками діє відповідно до доручення, що підтверджується довіреністю. Відмінністю від інших представників є те, що він діє як професійний представ­ник, тобто представництво в суді є одним із видів адвокатської діяльності, тому витрати на оплату послуг адвоката належать до судових витрат (ст. 44 ГПК).

Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функції процесуального представника у господарському судочинстві, за несумлінне ведення справи можуть нести передбачену чинним законодавством відпові­дальність (ст. 140 Кодексу законів про працю України, ст. 16 Закону «Про адвокатуру»).

Якщо порушено або оспорюються права особи, яка не має повної дієздатності, ці права в господарському процесі захищають її законні представники, тобто батьки, усино­вителі, опікуни, піклувальники, та інші особи, які згідно із законом діють від імені недієздатної, обмежено або частково дієздатної особи (ст. 242 ЦК).

Слід зазначити, що згідно ст. 121 Конституції прокуратура Ук­раїни становить єдину систему, на яку покладається зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Участь в розгляді господарських справ прокурора як пред­ставника інтересів громадянина або держави передбачена ст. 29 ГПК. Порядок здійснення представництва прокурором, окрім ГПК, передбачений Законом «Про прокуратуру». До кола об'єктів прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів в Україні належать зокрема Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи вико­навчої влади, органи державного і господарського управління та контролю, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та їх виконавчі органи, військові частини, політичні партії, громадські організації, масові рухи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності (ст. 1 Закону). При виявленні порушень за­кону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право зокрема звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підпри­ємств та інших юридичних осіб (ст. 20 Закону). Відповідно до ст. 36-1 Закону «Про прокуратуру» представництво прокурату­рою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здій­сненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно за­хистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (без­діяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є:

— звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

— участь у розгляді судами справ;-

— внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обста­винами.

З метою вирішення питання щодо наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії доку­ментів, що знаходяться у справі.

Прокурор самостійно визначає підстави для представ­ництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Уразі прийняття господарським судом позовної заяви, пода­ної прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваже­ного здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні — також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Необхідно підкреслити, що прокурори або їх заступники подають до місцевого господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних ор­ганів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, а й в діяльності приватних підпри­ємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оцінювальним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд повинен оцінювати правильність виз­начення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у правовідно­синах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У разі непра­вильного визначення прокурором (його заступником) позивача господарський суд на підставі ст. 63 ГПК повертає таку заяву і додані до неї документи без розгляду. У разі якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача згідно з вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 81 ГПК.

Оскільки прокурор наділений правами позивача, він має право відмовитися від позову. Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого проку­рором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Але якщо позов подано в інтересах громадянина, прокурор поз­бавлений права підтримувати такий позов. Лише у разі, коли обидва вказані учасники судового процесу (прокурор і позивач) заявили про відмову від позову, суд може припинити провад­ження у справі згідно зі ст. 80 ГПК, якщо ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (ст. 22 ГПК), про що йдеться в роз'ясненні Президії Вищого господарського суду України від 22 травня 2002 р. № 04-5/570 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

Прокурор користується певними процесуальними правами також на стадії виконання рішення, ухвали, постанови госпо­дарського суду. Відповідно до ст. 121 ГПК прокурор чи його заступник має право внести подання про відстрочку або роз­строчку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, яке підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах. Прокурор вправі оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів від­повідно до вимог ст. 121-2 цього Кодексу.

Участь у процесі посадових осіб та інших працівників підпри­ємств, установ, організацій, державних та інших органів також передбачена ГПК.

Згідно зі ст. 30 цього Кодексу учасниками судового процесу є посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів. Ці особи можуть бути викликані господарським судом для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Зазначені пояснення використовуються господарським судом як один із засобів одержання певних даних, на підставі яких він встановлює наявність обставин, що мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК).

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про відомі їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі. Вони мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Виклик до суду посадових осіб та інших працівників під­приємств, установ, організацій, державних та інших органів можливий як за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора, так із ініціативи суду.

Отже, посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів стають учас­никами судового процесу, внаслідок чого набувають певних процесуальних прав.

Але ці особи не є представниками осіб, які беруть участь у справі. Господарський суд вправі викликати зазначених осіб для дачі пояснень як у процесі попередньої підготовки справи до розгляду (п. 8 ст. 65), так і під час її розгляду (п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 77 ГПК).

6