Проблеми теперішнього стану бюджетної (фіскальної) децентралізації в Україні:

Незначна частка доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України.

Зростання частки трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів. Трансфертами забезпечується понад 50 % доходів, свідчить не лише про недостатність обсягу самостійно мобілізованих коштів, але і про посилення залежності місцевого самоврядування від рішень органів влади.

Невідповідність між зростаючими потребами регіонів у коштах та реальною здатністю місцевих адміністрацій та рад до їх мобілізації.

Недостатність коштів для фінансування самоврядного розвитку

Власні доходні джерела (Кошик № 2 доходів бюджету) = біля 20 % доходів МБ.

Закріплені податки та збори (Кошик № 1 доходів бюджету) = до 80 % доходів МБ.

Частка доходів, на мобілізацію яких органи влади мають вплив, складає приблизно 11 %.

Відсутність єдиного стабільного джерела надходжень до МБ, право адміністрування якого належить місцевим радам і розмір якого не впливає на обсяг трансфертів. Нині до 80 % податкових надходжень до місцевих бюджетів забезпечує податок на доходи фізичних осіб, проте він є загальнодержавним, а також належить до першого кошика доходів.

Неврегульованість ситуації із ринком землі сільськогосподарського призначення не дозволяє платі за землю (Кошик № 2) стати фінансовою основою місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети рівня громад (міст, селищ, сіл) не мають стабільного джерела надходжень, право на адміністрування якого залишалося б компетенцією місцевого самоврядування.

НОВИМ БЮДЖЕТНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ, більшість статей якого вступили в дію з 2011 р., пропонуються заходи, реалізація яких дасть змогу зміцнити доходну базу місцевих бюджетів, активізувати роботу місцевих органів стосовно мобілізації джерел надходжень і уникати невмотивованих рішень щодо формування трансфертів. Такими заходами є наступні:

 1. Значно розширена дохідна база бюджетів м. Києва та Севастополя, АР Крим та областей, до яких мають надходити по 50 % зборів за спеціальне використання лісових ресурсів, спеціальне водокористування, та по 50 % платежів за користування надрами загальнодержавного значення. Також до вказаних бюджетів мають надходити інші ресурси, плати за ліцензії (у т.ч. на виробництво і торгівлю спиртом, алкоголем та тютюновими виробами), за державну реєстрацію тощо.

Вказані вище надходження спрямовуються до першого кошика (обсяг якого впливає на розмір міжбюджетних трансфертів), тому у разі ефективної мобілізації надходжень за цими податками зменшується фіскальне навантаження на державний бюджет стосовно необхідності надання трансфертів для місцевих бюджетів.

 2. Унормовано зарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки винятково до бюджетів місцевого самоврядування – міст, селищ, сіл та їх об’єднань.

Доцільність адміністрування цього податку саме на низовому рівні фіскальної системи не викликає сумнівів. Крім того, надходження мають зміцнити дохідну базу міст, селищ і сіл, яка у переважній кількості є дотаційною і не має інших вагомих джерел оподаткування.

 3. Передано весь обсяг надходжень від плати за землю до бюджетів місцевого самоврядування. За чинним на сьогодні законодавством, надходження від плати за землю пропорційно розподіляються між місцевими бюджетами всіх рівнів). Оскільки плата за землю є другим за обсягом джерелом формування місцевих бюджетів – частка її складає до 10 % усіх надходжень місцевих бюджетів, прогнозується зміцнення саме низових місцевих бюджетів.

  Прогресивні пропозиції стосуються і бюджету розвитку. На наповненості місцевих бюджетів чітко відображається ситуація із підприємницькою діяльністю та із залученням інвестицій. Крім існуючих на сьогодні джерел – коштів від відчуження майна, надходження дивідендів, коштів від повернення позик, запозичення та ін. –

4. До бюджету розвитку МБ зараховуватимуться: єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, плата за надання місцевих гарантій, 90% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського значення, тощо.

Обсяги залучених інвестицій здатні сприяти ефективному розвитку підприємницького комплексу. Ефективна діяльність господарського комплексу надає мультиплікативний ефект до зростання рівня доходності місцевих бюджетів. Тому позитивним є положення про перерахування частини податку на прибуток підприємств до бюджетів розвитку у складі спеціального фонду місцевих бюджетів – розширюється можливість місцевих органів здійснювати довгострокові капіталовкладення.

5. Загальний обсяг фінансових ресурсів за кожним видом видатків Кошику № 1, має розраховуватися на підставі державних соціальних стандартів і нормативів.

Тим самим встановлюється чітка прив’язка соціальних пріоритетів розвитку до обсягу видатків місцевих бюджетів, що дозволяє досягати соціальних цілей, адресності соціальних виплат, підвищити ефективність використання коштів.

6. Деталізовано сфери надання цільових субвенцій, напрями їх використання, встановлено принципи надання субвенцій на виконання інвестиційних програм і проектів.

7. Розширено і перелік надходжень кошика доходів №2 за рахунок додаткового включення до нього: фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності та переданих з кошика №1 штрафних санкцій, адміністративних штрафів та інших надходжень.

 9.  Унормовано джерела спеціального фонду, до якого віднесено податок з власників транспортних засобів, плату за торгові патенти з продажу нафтопродуктів, концесійні платежі щодо об’єктів комунальної власності, частину збору за забруднення довкілля, повернення кредитів тощо.