Модерна нація –

МОЗАЇКА - зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток та інших матеріалів

МОНГОЛИ - первісно, назва населення, яке входило до складу Монгольської імперії (середньовічної держави, до складу якої входили зокрема землі сучасної України і сучасних Китаю і Індії). Пізніше, після розгрому Монгольської імперії, в новій історіографії назва монголи була перенесена на групу спорідненних народів на північному сході сучасної Монгольської Республіки, предки яких, згідно з поширеними історичними уявленнями, стояли біля початків утворення Монгольської імперії. Така ситуація стала причиною плутанини, появи різних версій і фальсифікації історії в наш час. Тому при вивченні документів, в першу чергу історичних, треба уважно дивитись, кого саме має на увазі автор під словом "монголи".

МТС (Машинно-тракторна станція Машинно-тракторна станція ) — в СРСР державне підприємство, що забезпечувало колгоспи сільськогосподарською технікою. Машинно-тракторні станції здійснювали обслуговування і ремонт тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки й давали її в оренду колгоспам.

Перші тракторні загони з'явилися в кінці 1920-х років; в 1929 Радою праці й оборони було прийнято постанову про повсюдне створення МТС.

МТС проіснували до 1958-1959, коли сільськогосподарську техніку було передано безпосередньо колгоспам.

НАРОДНИЦЬКИЙ РУХ - У 60-х роках XIX століття формується нова течія революційного руху під назвою народники. До неї входять передова молодь та представники різночинської інтелігенції. Після Валуєвського указу 1863 року частина молодої української інтелігенції (Стефанович, С. Перовська та інші) вступили у російські революційні організації народників. Їм була властива віра в самобутній розвиток Росії, оскільки вона найближча, на їх думку, до соціалістичного суспільства. Основу нового суспільства вони вбачали у сільській общині.

Відомі три етапи народницького руху: 1. (1859-1861рр.) – проходив під гаслом “ходіння в народ”; 2. (1870-і роки) – пропагандистська робота серед населення, масове “ходіння в народ” (з 1874р.); 3. (1880-і роки) – політична боротьба з елементами терору. Восени 1873 року у Києві виникає народницький рух бунтарського напрямку під назвою “Київська комуна”. Народницькі угруповання існували також і в інших містах (Одеса, Харків, Житомир, Чернігів, Полтава, Миколаїв). Своєї мети ходінням в народ народники не досягли. Їм не вдалось зрозуміти потреби селян. Розпочалися арешти і на кінець 1874 року “Київська комуна” перестала існувати. Поступово народники відходять від бунтарсько-анархічних поглядів і переходять на позиції політичної боротьби з самодержавством. Наприкінці 70-х років народницький рух розколовся на дві течії – помірковану і радикальну. Уособленням поміркованої течії став “Чорний переділ” – народницька організація, яка займалась пропагандою і робила ставку на мирне вростання народників у народну масу. Радикальний напрям представляли у цей час “Народна воля”, яка робила ставку на терор. У 80-х роках відбувається занепад народницького руху.

НАДБУДОВА – властиві певному суспільству форми ідеологічного й політичного життя, його державний устрій, притаманні йому правові, моральні, художні, філософські та релігійні погляди, дії, нормативи, відносини, а також організації та установи

НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО – На хвилі національного відродження в Україні виникло так зване "націонал-ухильництво" — форма націонал-комунізму, представники якого намагалися поєднати комунізм з національним рухом. Його речниками в Україні були Микола Хвильовий, Олександр Шумський, Михайло Волобуєв і Микола Скрипник.