3. Етапи становлення державного регулювання економіки.

В історії становлення системи ДРЕ виокремлюють три основні етапи.

І етап (ХІХ ст. — 10-ті роки XX ст.) — домінування ринку вільної конкуренції і спроби пошуку адекватних засобів державного регулювання економіки у разі його неефективності. Державне регулювання економіки було зведено до мінімуму і здійснювалось епізодично. Державі загалом була відведена роль «нічного вартового». Це передбачало створення постійно діючих і потужних стимулів до підвищення ефективності виробництва, проте механізм ринкового саморегулювання був неспроможним впоратися з циклічним рухом; у певних сферах господарювання (зокрема, у галузях, які тяжіють до природних монополій) він взагалі не спрацьовував.

II етап (10-ті роки — перша половина 50-х років XX ст.) — несистемне використання державного регулювання економіки. Утвердилося розуміння, що у випадку, коли ринковий механізм «не спрацьовує», держава повинна коригувати його дію за допомогою регулювальних заходів. Державне регулювання використовували лише в періоди кризового стану економічної системи, коли нормальні процеси ринкового кругообігу капіталу та суспільного відтворення були неможливими або обмеженими з об'єктивних або політичних причин. Державне регулювання економіки зводилося до втілення конкретних програм уряду і обмежувалося, як правило, періодом його діяльності.

ІІІ етап (перша половина 50-х років XX ст. — початок XXI ст.) — системне державне регулювання економіки. Воно перетворилося на постійно діючу невід'ємну підсистему ринкової економіки. Різноманітні теоретичні моделі державного регулювання економіки широко впроваджують у країнах із різними ступенями розвитку ринкових відносин.

У зв'язку із посиленням впливу глобальних чинників на функціонування національних економік, світовою фінансовою кризою 2008 р. деякі фахівці висловлюють думку стосовно початку IV етапу розвитку системи державного регулювання економіки. Його суттєвою ознакою стає посилення взаємодії національних систем регулювання економіки з глобальними регуляторами, стрімке зростання ролі фінансових ринків у підтримці розвитку світогосподарських зв'язків.

4. Цілі державного регулювання економіки

Цілі державного регулювання економіки визначають шляхом систематизування і конкретизування відповідних функцій держави в ринковій системі господарювання, а їх практичне втілення передбачає запровадження комплексу узгоджених і послідовних заходів, розрахованих на різні часові періоди, об'єкти впливу, результати запровадження тощо.

За масштабом регулювання:

- стратегічні - збереження і вдосконалення ринкової системи економіки, соціально-економічного устрою держави;

- тактичні - стосуються засобів, форм та способів діяльності, які якнайкраще відповідають конкретним обставинам на певний момент часу та забезпечують досягнення стратегічної цілі;

- оперативні - запобігання загрозам виникнення негативних явищ та подолання наслідків кризових явищ форс-мажорного характеру, пов'язаних із реалізацією тактичних цілей (ліквідація наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, соціальних збурень)

Залежно від рівня об'єкта регулювання:

- макроекономічні — стосуються економіки країни загалом (забезпечення темпів зростання ВВП);

- мезоекономічні:

• міжгалузеві (галузеві) — стосуються окремих галузей, сфер національної економіки;

• міжрегіональні (регіональні, територіальні) — стосуються окремих регіонів (територій) в межах національної економіки;

- мікроекономічні - стосуються розвитку окремих господарських структур, організацій.

За описом об’єкта регулювання:

- кількісні — передбачають опис бажаного стану об'єкта регулювання в абсолютних або відносних показниках;

- якісні — передбачають опис бажаного стану об'єкта регулювання шляхом визначення його суттєвих характеристик, принципів організації (підвищення конкурентоспроможності національної економіки, поліпшення стану навколишнього середовища, впровадження стандартів корпоративного управління).

Залежно від часового періоду регулювання:

- короткострокові - передбачають період реалізації до 1 року;

- середньострокові — передбачають період реалізації від 1 до 5 років;

- довгострокові — передбачають період реалізації понад 5 років.

За характером (спрямованістю) регулювання:

- зберігаючі — спрямовані на збереження існуючого стану справ;

- розвиваючі — спрямовані на стимулювання прогресивних зрушень в економіці (розвиток галузей високих технологій) або впровадження % економіку нових форм діяльності;

- нейтральні — спрямовані на втілення заходів, які опосередковано впливають на забезпечення пріоритетів розвитку економіки; короткострокові неадекватні існуючій економічній системі — спрямовані на втілення заходів, які у підсумку сприятимуть зміцненню національної економіки.

Залежно від результатів регулювання:

- попередні — спрямовані на досягнення проміжних результатів розвитку;

- опосередковані — спрямовані на досягнення, опосередкованих цілей розвитку.