Обробні цехи
Механічний цех. Механічною обробкою деталей називається сукупність процесів різання металів, що обумовлюють придбання виробом необхідної геометричної форми, заданих розмірів і чистоти поверхні. Основними методами обробки матеріалів різанням є точіння, свердління, фрезерування, стругання і шліфування.
Залежно від специфіки технологічного процесу механічної обробки деталей механічні цехи оснащуються токарними, свердлильними, фрезерними, стругальними, шліфувальними й іншими металообробними верстатами.
При механічній обробці металів основними забруднюючими речовинами є пил і аерозолі мастил і емульсій. Джерелом мастильних і емульсійних туманів є змочування оброблюваних поверхонь мастильно-охолоджуючими рідинами(МОР). Ці рідини дозволяють зменшити спрацювання різальних інструментів і зберегти структуру оброблюваного матеріалу, який нагрівається в результаті тертя в робочій зоні до 400-500оС.
Як МОР застосовують нафтові мінеральні мастила і їхні емульсії, лужні, мильно-лужні рідини, гас, скипидар і т.д. Емульсії являють собою 3-10% розчини мастил, нафтенових і олеїнових кислот і лугів з добавками кальцинованої соди (до 0,3-0,5%). У процесі використання склад емульсії істотно змінюється, збільшується вміст солей і мастил, металевих домішок.
При обробці деталі на токарному верстаті за 1 годину в атмосферу потрапляють:
30г пилу,
2,8г аерозолю мастила чи 0,08г аерозолю емульсолу.
Процес шліфування супроводжується виділенням:
30г/сек пилу (метал + абразив),
12г/сек аерозолю мастила (0,7г/сек аерозолю емульсолу).
До складу пилу, що утворюється в процесі шліфування деталі входить 60-70% матеріалу оброблюваного виробу і 30-40% матеріалу абразивного інструменту.
Фарбувальні цехи (ділянки). Основними операціями є:
знежирення поверхонь підготовка лакофарбових матеріалів,
нанесення покриттів,
сушіння оброблених поверхонь.
На всіх етапах обробки в атмосферу попадають пари органічних розчинників.
Нанесення покриттів може проводитися способами: пневматичним, розпиленням під тиском (безповітряний), електростатичним, зануренням, струминним поливом, електроосадженням, у фарбувальних машинах, порошковим.
У процесі фарбування і сушіння в атмосферу виділяється 100% розчинника і до 80% усього фарбувального матеріалу.
Розчинники, що використовуються для нанесення лакофарбових покриттів по хімічній природі можна розділити на:
вуглеводневі, у тому числі аліциклічні (циклогексан), ароматичні (бензол, толуол, ксилол), терпени (скипидар), кетони (ацетон, діацетоновий спирт), прості і складні ефіри (бутилацетат, етилацетат, етилцелозольв), спирти (етиловий, бутиловий, пропиловий), галогенвмісні розчинники (хлорбензол).
Розчинники, що використовуються для нанесення лакофарбових покриттів по хімічній природі можна розділити на:
вуглеводневі, у тому числі аліциклічні (циклогексан), ароматичні (бензол, толуол, ксилол),
терпени (скипидар),
кетони (ацетон, діацетоновий спирт),
прості і складні ефіри (бутилацетат, етилацетат, етилцелозольв),
спирти (етиловий, бутиловий, пропиловий),
галогенвмісні розчинники (хлорбензол).
При фарбуванні електроосадженням, зануренням і у фарбувальних машинах виділення фарбувального аерозолю не відбувається.