Питомі показники пилоутворення у виробництві цементу:
Джерела викиду |
Об’єм викиду, м3/т продукту |
Температура, оС |
Вміст пилу, г/м3 |
Дроблення сировини |
100-800 |
20-30 |
10-20 |
Випал сировини мокрим способом сухим способом |
5000 3000 |
200 300 |
50 40 |
Охолодження продукту |
1500-3000 |
200 |
20 |
Цех помелу |
700-900 |
100 |
600 |
Бітумні і дьогтьові в’яжучі
Бітумні в’яжучі – складні суміші вуглеводнів і їхніх неметалічних похідних (сірка, кисень, азот) природного і штучного походження. Природні бітуми дуже дорогі і досить рідкі, тому застосовуються тільки при виробництві бітумних лаків. Залишкові бітуми (гудрон) утворюються при розгоні нафти, по в’язкості розділяються на тверді, напівтверді і рідкі. Тверді і напівтверді бітуми використовують для одержання дорожніх покриттів, покрівельних рулонних матеріалів, бітумних мастик і лаків, рідкі – тільки для одержання дорожніх покриттів.
Бітумні і дьогтьові в’яжучі пластичні, розчинні в органічних розчинниках, водонепроникні. До недоліків можна віднести: підвищену крихкість при негативних температурах, знижену теплостійкість, горючість.
Полімеризаційні матеріали
Розчинне скло і його похідні
Розчинне скло – технічні продукт, що складається із силікатів лужних металів
М2O*mSi2 (М – Na, K; m – кількість молекул SiО2).
Рідке скло – густий грузлий розчин. На практиці використовують маси, що представляють собою композиції з наповнювача (наприклад, кварцового піску) і рідкого скла. Властивості затверділої маси залежать від концентрації вихідного розчину рідкого скла: з розведених розчинів одержують пухку масу, з концентрованих – щільну і міцну.
Вироби для покриття підлог
У будівництві використовують полімерні рулонні і плитні матеріали.
Рулонні матеріали для підлог підрозділяють на лінолеуми і синтетичні килимові покриття. По виду вихідного полімеру розрізняють полівінілхлоридні, гліфталеві, гумові, колоксилінові й інші, за структурою – безосновні, зі зміцнювальною, тепло-, звукоізолюючою основою, одношарові і багатошарові.
Будівельна кераміка
Керамічними називають штучні кам’яні матеріали і вироби, одержувані з глин або їхніх сумішей з мінеральними добавками шляхом формування і наступного обпалювання.
Будівельні керамічні вироби і матеріали поділяються на:
стінові (цеглини і будівельні камені, блоки і панелі),
елементи перекриттів (пустотілі камені, балки, панелі перекриттів),
для зовнішнього облицювання (цегла, фасадна плитка, килимова кераміка),
для внутрішнього облицювання (глазуровані плитки, плитки для підлог),
покрівельні (черепиця різних видів),
труби каналізаційні і дренажні,
санітарно-технічні (раковини, ванни, унітази і т.д.),
кислототривкі (цеглини, плити, труби),
дорожні (цегла, камені),
вогнетривкі (цегла й інші фасонні вироби),
теплоізоляційні і легковагі: керамзит, аглопорит.
Незважаючи на різноманіття форм і розмірів, технології виготовлення подібні і зводяться до:
видобутку сировини в кар’єрах,
транспортування на заводи,
підготовки сировинної маси (здрібнювання, зволоження, перемішування компонентів),
формуванню виробів трьома методами: пластичним – вологість сировини 18-23%, сухим – вологість сировини 2-8% і способом лиття – з використанням як сировини шлікеру вологістю 40-60%,
природному і штучному сушінню виробів (
випалу виробу, під час якого зростає міцність, щільність, морозостійкість виробу.
охолодження виробів
Виробництво керамічних виробів зв’язано з виділенням в атмосферу:
димових газів від згоряння органічного палива,
пилу від млинів, пресів, сушарок, печей випалу, ліній глазурування,
продуктів реакцій між основними компонентами сировини.
Основні з них - сполуки сірки, хлору і фтору. Джерелами цих забруднень є водорозчинні хлориди і сульфати, гумусові речовини в глинах, пірит. У шлаках, що на деяких заводах додають у шихту, містяться сполуки фтору, що при нагріванні сублімують або утворюють HF.