2. Цілі до- та після-тестового консультування.

Для всіх, хто звертається за аналізом (не залежно від ВІЛ-статусу) мета до- та після-тестового консультування - надати інформацію про тестування на ВІЛ, профілактику та послуги, за допомогою яких можна:

• оцінити власні ризики

• прийняте поінформоване рішення щодо проходження тестування

• дізнатись, яких правил безпеки треба дотримуватись аби захистити себе та інших від інфікування

• дізнатись, куди можна звернутись за додатковою інформацією та підтримкою.

Метою після-тестового консультування є не просто видати результат аналізу, а також надати підтримку особі, яка отримала позитивний результат, і донести до пацієнтів з негативним, а також і позитивним результатом аналізу, значення безпечної поведінки та безпечних видів діяльності.

Для тих, у кого позитивний результат на ВІЛ, до переліку цілей консультування також входять:

• надати інформацію та підтримку, як навчитись жити з діагнозом

• дати направлення до послуг, які допоможуть справитись із діагнозом, навчитись жити з ВІЛ, виконувати правила профілактики, та прожите довге, щасливе та здорове життя.

Якщо клієнт отримує негативний результат аналізу, консультант має:

• обговорити строки періоду «вікна», визначити чи потрібен клієнтові повторний аналіз через декілька тижнів

• обговорити принципи профілактики та зменшення

• обговорити, які саме види діяльності/фактори в минулому спонукали клієнта до ризикованої поведінки

• обговорити з клієнтом конкретні заходи, які б зменшили ризик у майбутньому

• рекомендувати клієнтам, які вказали на проблему з алкоголем, наркотиком, жорстоким ставленням до себе, сексуальним насильством звернутись за професійною допомогою.

3. Компетентність консультанта: освітні знання, медицина.

Консультанти мають чітко розуміти:

• шляхи інфікування ВІЛ

• суть біологічних та соціально-культурних факторів, що можуть чинити вплив на ризиковану поведінку.

Консультантові слід володіти необхідним запасом знань про ВІЛ та про клінічні прояви інфекції; бути обізнаним про новітні розробки в галузі діагностики та лікування; мати достатню уяву про спосіб життя всіх груп інфікованих і вміти тактовно обговорювати з ними їх сексуальні та побутові проблеми; бути здібним ефективно, тактовно і доброзичливо спілкуватися з широким колом осіб, які відрізняються за сексуальною орієнтацією (гомо- та бісексуали), професією (секс-бізнес) і способом життя (залежність від наркотичних речовин); добре знати про всі служби підтримки, призначені для осіб з ВІЛ/СНІДом; володіти методами саморегуляції.

4. Відносини консультант-клієнт.

Довіра це найважливіший невід’ємний елемент стосунків між консультантом і його клієнтом. Довіра до консультанта підвищує вірогідність того, що клієнт буде діяти відповідально щодо власного життя та життя інших. Клієнта необхідно запевнити щодо конфіденційності, особливо у зв’язку з ризиком негативних соціальних реакцій на інфіковану людину. Стосунки між консультантом і клієнтом мають будуватися на розумінні та гарантії того, що все, обговорене цими двома людьми, залишиться суворо між ними.

Робота, побудована за принципом «клієнт в центрі уваги», являє собою інтерактивний процес, заснований на індивідуальних потребах клієнта. Консультант не використовує жорстких схем, його дії спрямовані на спонукання клієнта до роздумів, висловлювань і самостійного прийняття рішень. Консультант не просто надає інформацію. Його мета – обговорення можливих профілактичних заходів і рішень, прийнятих клієнтом по відношенню до власного майбутнього. При такому підході потрібно розуміння особистих особливостей клієнта: поведінки, способу життя, сексуальних уподобань, раси/етнічної групи, культури, рівня знань, соціального і економічного положення, а також визнання за індивідом права і здатності до вільного вибору та самовизначення.