Емоційні стани.

У житті особистості велике значення мають емоційні стани. На певний період часу вони фарбують всю психічну діяльність людини і виявляються в розрізняються за ступенем інтенсивності настроях і афективних станах. Емоційні стани не тільки залежать від характеру протікає психічної діяльності, але і самі роблять величезний вплив на неї. Гарний настрій, наприклад, активізує пізнавальну і вольову діяльність людини.  В емоційних станах розкриваються як типові для людини особливості поведінки, так і випадкові, не характернідля нього психічні прояви. У типових для людини емоційних станах виражаються індивідуально-типологічні особливості особистості. Так, наприклад, меланхоліки схильні до тривалих мінорним настроям, сангвініків відрізняє життєрадісний, бадьорий стан духу. Випадкові емоційні стани не відображають істотних особливостей особистості, а викликані збігом обставин, особливостями ситуації, що склалася.  Настрій. Настрій - це більш-менш тривалий і стійкий емоційний стан, фарбувальний всі інші переживання і діяльність людини. Настрої відрізняються різним ступенем тривалості, вираженості, усвідомленості. Тому говорять про перехідному та сталий настрої.  Тривалий настрій може забарвлювати поведінку людини протягом декількох днів і навіть тижнів. Відомі випадки, коли складається настільки стійке настрій, що, переростаючи у властивість особистості, воно стаєхарактерним, характерним для людини.  Настрій завжди має причину. Нею можуть бути навколишня природа, події, люди, виконувана діяльність. Однак не завжди ці причини усвідомлюються. У різних людей настрій по-різному виявляється у поведінці. Особливості вольової регуляції визначають характер володіння та управління своїм настроєм. 

Афективний стан і афект.

Афектами називають у сучасній психології сильні і відносно короткочасні емоційні переживання, супроводжувані різко вираженими руховими та вісцеральними проявами, зміст і характер яких може, однак, змінюватися, зокрема, під впливом виховання і самовиховання. У людини афекти викликаються не тільки факторами, що зачіпають підтримку його фізичного існування, пов'язаними з її біологічними потребами та інстинктами.  Афективний стан виражається в поступово наростаючому емоційному напруженні. Афективний стан є динамічним і яскраво вираженим. При надзвичайній конфліктної ситуації афективний стан часто дозволяється в сильній спалах - афекті.  Отже, афект - це короткочасна, бурхливо протікає, надзвичайно інтенсивна емоційна реакція. Для афектухарактерна надзвичайна сила прояву, він захоплює людину цілком. Величезна сила і яскравість афекту з'єднуються з короткочасністю його протікання. Це бурхлива вибухова реакція, швидко себе зживає. Нерідко в стані афекту змінюються звичайні установки особистості. Багато чого з того, що відбувається сприймається незвично, в зовсім іншому освітленні, відбувається ломка звичного поведінки. У стані афекту звужується обсяг свідомості: воно спрямоване на обмежене коло сприймаються предметів і уявлень, пов'язаних з переживанням.  Знаходиться в стані афекту людина нерідко погано усвідомлює, що робить. Він не може стримати себе, не передбачає результатів своєї реакції, виявляється настільки поглинений своїм станом, що погано оцінює характер і значення скоєного.  До афектів схильні люди з неврівноваженими процесами збудження і гальмування. Однак найчастіше афекти виявляються в людей невихованих, розв'язних, істеричних, які не звикли контролювати свої почуття.  Дуже важко проявити вольову регуляцію під час протікання афекту. Однак можливо запобігти виникненню афекту, не доводячи свій стан до бурхливої ​​спалаху. Мобілізація вольових зусиль, зміна обстановки, свідомийпереклад емоційної енергії на іншу діяльність сприяє запобіганню афекту.  Існують афекти, які носять позитивний характер. Їх викликають радісні події особистого життя або обставини великого суспільного значення.  Стрес.  Стрес - це такий емоційний стан, який викликається несподіваною і напруженою обстановкою.  У стресовому стані може насилу здійснюватися цілеспрямована діяльність, переключення і розподіл уваги, може наступити навіть загальне гальмування або повна дезорганізація діяльності. При цьому навички і звички залишаються без змін і можуть замінити собою усвідомлені дії. Під час стресу можливі помилки сприйняття (визначення чисельності несподівано з'явився противника), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані подразники і т.д.  Стрес характеризується наявністю трьох фаз: фази тривоги, фази опірності, фази виснаження. Люди зі стійкою емоційною сферою, як правило, долають фазу тривоги і включаються в активну боротьбу із стресовими факторами: беруть себе в руки, розумно зважують всі "за" і "проти". Емоційно нестійких людей охоплює тривога, яка потім переходить в страх, і за фазою тривоги відразу настає фаза виснаження.  Фрустрація. Крайня невдоволеність, блокада прагнення, що викликає стійке негативне емоційне переживання, може стати основою фрустрації, тобто дезорганізації свідомості і діяльності.  Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними глибокі особистісно-значимі відносини. Більшою мірою фрустрації піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, не загартовані в «битвах життя», погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. У стані фрустрації людина відчуває особливо сильне нервово-психічне потрясіння. Воно розкривається як крайня досада, озлобленість, пригніченість, необмежене самобичування.