1.Соціально-класова природа демократії,її типи та форми.

Одним з найбільш суттєвих показників зрілості будь-якого суспільства є рівень демократії. Поняття „демократія” два з половиною тисячоліття. Проблема демократії та її ролі в суспільно-політичному житті з однією з центральних в політології. Нині загальновизнаним є розуміння демократії як форми державно-політичного устрою суспільства, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади. Вузловою для розуміння демократії є проблема співвідношення влади більшості і захисту інтересів меншості, народовладдя і законів. Не випадково Платон і Аристотель розглядали демократію як „неправильну форму правління”, „демос” ототожнювався з „охлосом” – владою натовпу. Вони розрізняли демократію, регульовану закономі і демократію, при якій народ, тобто більшість перебуває під впливом демагогів, що мають необмежену владу. Треба наголосити, що виникла демократія разом із появою держави, що замінила первіснообщинну форму організації суспільного життя. Отже, демократія - це явище і процес, що постійно розвивається. В політології розрізняють демократію пряму (безпосередню) і представницьку. Під прямою, або безпосередньою, демократією розуміють порядок, за якого рішення приймаються на основі безпосереднього і конкретного виявлення волі і думки всіх громадян. Однією з форм прямої демократії є проведення виборів на основі загального виборчого права. Приймаючи добровільно участь у регулярних виборах, громадяни в демократичному суспільстві мають можливість безпосередньо впливати на формування органів влади різних рівнів. Під представницькою демократією слід розуміти порядок розгляду і вирішення державних і громадських повноважень представниками населення (обраними або призначеними). Саме інститути представницької демократії відіграють першочергову роль у процес прийняття рішень. Особливо велике значення в системі цієї демократії мають парламенти, склад яких формується шляхом загальних виборів і яким громадяни делегують свої повноваження щодо здійснення функцій вищої законодавчої влади. Крім парламентської форми, яка є великим надбанням цивілізації, носіями представницької демократії виступають й інші виборчі органи. У сучасних демократичних суспільствах формування державної політики на всіх її рівнях відбувається головним чином у представницьких установах і закладах, де працюють професійні політики та управлінці. Таким чином, демократія насамперед означає визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади, права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю. Найважливішими ознаками демократії є свобода (як першооснова людського існування) та політична рівність. Кожній особі гарантовані громадянські та політичні свободи, а індивід сприймається як політична цінність, вища за державну та її інститути . суттєвою ознакою демократії є політичний плюралізм, що передбачає, насамперед, культуру дотримання закону і конституційного порядку, толерантне, терпиме ставлення до інших думок і позицій, готовність до компромісу у розв’язанні спірних питань. Важливою рисою демократії є міцний правовий захист громадян від свавілля державних органів, інших політичних структур і посадових осіб. Суттєва ознака демократичного устрою – реальне функціонуваня принципу поділу властей. Справжня демократія є альтернативою як тоталітарно-авторитарному централізму. Так і анархістському децентралізму. Серед історичних типів демократії слід перш за все назвати: античну, рабовласницьку, феодальну, буржуазну, соціальну (всезагальну). До демократичних принципів необхідно віднести: виборність органів влади; єдність свободи і відповідальності; гласність, плюралізм, право меншості на позицію. Врахування громадянської думки та ін. Демократичні процедури: вибори, звіти, відкликання обраних, всенародне обговорення, референдуми, опитування, симпозіуми, демонстрації, походи, запити, мітинги, сходи, збори.