Мирний договір і розкол

Прем'єр-міністр Великобританії Девід Ллойд Джордж завжди називав ІРА «бандою вбивць», однак великі фінансові витрати на війну і міжнародна реакція зробили його позицію поступливішою. До того ж король Георг V в Белфасті несподівано закликав сторони до примирення. 11 липня де Валера зустрівся з генералом Макріді (англ) для переговорів. У результаті ІРА отримала право зберегти зброю, на час перемир'я сторони повинні були «залишатися в казармах». Офіцери ІРА вважали перемир'я тимчасовим і стали вербувати і готувати нових членів.

У грудні 1921-го ірландська делегація на чолі з Коллінзом і міністром закордонних справ Артуром Гриффітом прибула до Лондона для нових переговорів. Спірними моментами були статус ірландської держави (Ірландія стала домініоном) і використання британцями портів у південній Ірландії. Ці питання згодом призвели до розколу ІРА. Ірландських лідерів цікавило питання Північної Ірландії, сторони домовилися визначити її межі пізніше за підсумками роботи спеціальної комісії.

У самій ІРА підсумки мирної конференції сприйняли неоднозначно. У Генеральному штабі 4 з 13 членів були проти договору, серед рядових членів розрив у чисельність сторін був ще менше. Багато членів ІРА не збиралися присягати на вірність новому ірландському парламенту. 16 січня 1922-го О'Мейлі вийшов зі складу Штабу і взяв собі в підпорядкування 2-у Південну дивізію. Через місяць начальник Центрально-Лімерікской бригади, Лайам Форд (англ) оголосив про вихід з покори Головнокомандуванню армії й невизнання нового ірландського держави, його бригада оголосила про свою приналежність до Ірландської республіки. 22-го березня Рорі О'Коннор оголосив, що ІРА більше не підкоряється Ірландський уряд і боротиметься з ним для відновлення республіки. 28-го березня нове керівництво про-республіканської ІРА наказало своїм членам відмовитися від постів в поліції і армії домініону і підтвердити присягу республіці.

Члени ІРА, які погодилися з договором, вийшли з її складу і стали ядром Ірландської армії (7,000-8,000 осіб). Вони вступили у війну з ІРА. 24 травня 1923-го начальник штабу ІРА Френк Айкен (англ) оголосив про припинення вогню, проте багато бойовиків і з цим не погодилися і продовжили боротьбу у складі іншої організації, яка назвала себе ІРА.

7