1.3. Суть грошей як економічної категорії

Найбільш фундаментальними підходами для визначення суті грошей як економічної категорії :

1) визначення грошей як товару. Основою для визначення грошей як товару є трудова теорія вартості. Згідно цієї теорії гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, здатного обмінюватися на інший товар. Гроші самі володіють вартістю як товар, можуть вимірювати вартість усіх інших товарів. При цьому сутність грошей виражається у єдності двох їхніх властивостях: загальної і безпосередньої обманності, що визначається можливістю придбати за гроші будь-який інший товар і по-друге матеріалізації робочого часу, що зумовлено використання грошей для вимірювання вартості товару, яка визначається затратами на його виробництво. Таким чином згідно даного підходу гроші являють собою уречевлені відносини між людьми з приводу обміну продуктами праці.

2) визначення грошей як нетовару. Гроші – це загальний еквівалент, що визначається їхньою здатність бути законним платіжним засобом, яка підтверджується рішенням державних органів і веде до визнання з боку суспільства.

Згідно цього підходу суть грошей ставиться у залежність від їхньої правової основи. Тобто, гроші отримуючи від держави статус законного платіжного засобу набувають безумовного права на товари і послуги. Для розуміння суті грошей як нетовару важливо, щоб функціонування встановлених державних знаків, у якості грошей можливе лише тоді, коли люди визнають їх такими. Будучи впевненими, що той чи інший знак або предмет буде і надалі прийматися суспільством в оплаті товарів і послуг. Якщо такої впевненості немає, роль грошей виконують або товарні цінності, або іноземна валюта.

3) емпіричне визначення. Згідно цього підходу гроші – це те чому люди надають числову величину за допомогою обумовленої процедури. Суть грошей розглядається з точки зору конкретних форм їхнього існування у різні історичні епохи. Грошима тому вважають послідовно срібло, золото, паперові знаки або будь-які інші предмети котрі у певний історичний період виконували грошові функції. Отже, гроші є тимчасовим вмістом купівельної сили.

4) функціональне визначення. Згідно цього підходу гроші – це усе те, що вони виконують. Інакше кажучи грошима є будь-які товари чи нетоварні еквіваленти у тому разі, якщо вони виконують грошові функції. Таким чином суть грошей зводиться до тієї роботи, яку вони виконують в економічному обороті. Тобто гроші можна визначити лише за допомогою способу їх використання. Звідси також випливає і трактування грошей як абсолютно ліквідного активу котрий можна обміняти на будь-який товар чи послугу з мінімальними витратами.

1.4. Функції грошей як прояви їхньої суті.

Безпосередніми проявами суті грошей є їх функції. Основними ф-ми г-й є:

1) Міра вартості – це функція вимірювання і порівнювання вартості товарів і послуг за допомогою грошей, як загального еквівалента. Дана функція виконується грошима у тому разі коли для вимірювання ціни товару гроші прирівнюються до його вартості. Технічним засобом вираження вартості у грошових одиницях є масштаб цін. Кожна країна встановлює свій власний масштаб цін. Тобто національну міру вартості. В умовах коли грошові функції виконувались золотом і сріблом масштаб цін являв собою певну вагову кількість дорогоцінного металу прийнятого за грошову одиницю. В умовах коли в обігу перебувають паперові гроші масштаб цін встановлюється стихійно у процесі ринкового обміну. Сучасний масштаб цін залежить від двох основних факторів: купівельної спроможності і співвідношення ринкового попиту і пропозиції на товари, тобто кон’юнктуру ринку.

Таким чином, виконуючи ф-ю міри вартості гроші через національний масштаб цін слугують рахунковою одиницею, яка дозволяє порівнювати вартість різних товарів і послуг, і сприяє встановленню чітких мінових пропорцій між ними. Дану функцію гроші виконують «ідеально», тобто для оцінки вартості товару не потрібно мати самі гроші.

2) Засіб обігу – це функція у якій гроші використовуються для купівлі-продажу товарів і послуг. Виконуючи дану функцію гроші відіграють роль посередника у товарному обміні, дозволяючи розділити загальний метаморфоз (Т-Г-Т) на Т-Г і Г-Т. Це дозволяє подолати індивідуальні, просторові та часові незручності, які притаманні метаморфозу Т-Т тобто бартерному обміні. Дана функція сприяє розвиткові виробництва у наслідок розподілу праці, оскільки, маючи гроші люди можуть більшу частину товарів і послуг купувати, а не виробляти самостійно. Дану функцію на відміну від міри вартості гроші виконують «реально». Тобто їх наявність є обов’язковою для здійснення процесу обміну. Дану функцію гроші здійснюють при одночасному зустрічному потоці із товарами, тобто реалізація або придбання товарів відбувається одночасно із їх оплатою.

3) Засіб платежу - це функція у якій гроші використовуються для погашення певних боргових зобов’язань, що виникають між суб’єктами ринку. Дані зобов’язання виникають у зв’язку із різною тривалістю виробництва, його сезонністю, розвитком кредитних відносин, а також погашенням різних зобов’язань із взаєминами з державою. Платіж здійснюється шляхом передачі одним учасником економічного обороту іншому певної суми грошей. За таких умов гроші, платіжний засіб можуть використовуватись для придбання товарів і послуг із відстроченням самого платежу. Особливістю функції грошей як засобу платежу є відсутність одночасного зустрічного руху товарів і грошей. Тому використання грошей як засобу платежу відбувається у безготівковій формі. Рух грошей може відбуватися раніше або пізніше за рух матеріальних цінностей, але в кінцевому результаті опосередковує його.

4) Засіб нагромадження - це функція використання грошей суб’єктами ринку у якості певного активу для забезпечення своєї купівельної спроможності у майбутньому. Розрив у часі метаморфозу Т-Г-Т створює об’єктивні можливості для нагромадження грошей у тому разі якщо одразу після продажу одного товару не відбувається купівля іншого. В умовах перебування в обігу золота і срібла гроші нагромаджувалися у вигляді скарбу, тобто, сукупності благородних металів вилучених у даній країні з обігу. При цьому надлишкові з огляду на потреби товарообороту гроші вилучаються у скарб, а в разі необхідності знову надходять в обіг. Це означає, що скарб відіграв роль стихійного регулятора грошового обігу. В умовах обігу нерозмінних на золото паперових грошей функція засобу нагромадження виконувалася грошима виходячи із потреб суб’єктів ринку здійснювати платежі в майбутньому. Дані потреби пов’язані із особливостями руху основного і оборотного капіталу, необхідністю здійснювати інвестицію, а також витратами фізичних осіб на споживчі цілі. Успішність використання грошима функції засобу нагромадження визначається стабільністю цін або рівнем інфляції в країні.

5) Світові гроші – це функція, виконуючи яку гроші обслуговують міжнародні економічні відносини. Початково роль світових грошей виконувалась виключно благородними металами, однак розвиток світової торгівлі виявив їхню неспроможність у ХХ ст.. забезпечити увесь міжнародній товарооборот. Тому в суч. умовах функцію світових грошей виконують передусім національні валюти різних країн, а також деякі міжнародні розрахункові одиниці. При використанні даної функції призначення грошей має двоякий характер:

- вони слугують загальним платіжним засобом при врегулюванні зобов’язань за міжнародними операціями і обслуговування руху товарів і послуг між різними країнами.

- вони виступають засобом перечення вартості із однієї країни в іншу при міжнародному руху капіталів і кредитів, і надалі різного роду міжнародних допомог. У кінцевому підсумку у зовнішньоекономічному обороті в якості світових грошей використовують сукупність тих самих ф-й, що й при обслуговуванні внутрішньогосподарських зв’язків.