Придбання товарів і послуг

Придбання товарів і послуг місцевими та державними органами влади регулюється законом про державну закупівлю товарів і послуг, який вступив у силу 1994 р. Положення закону узгоджено з правилами закупівлі на внутрішньому ринку ЄС. Цей досить докладний і деталізований документ покликаний розвивати конкуренцію та попередити дискримінацію. Згідно з положеннями закону, здійснену закупівлю можна оскаржити у суді.

Службовці органів місцевого самоврядування

1999 року у місцевих та окружних радах Швеції працювали понад мільйон службовців (21% у муніципалітетах і 6% у ландстинґах). Державні службовці складали 6% усього зайнятого населення Швеції.

Муніципалітет чи ландстинґ часто є найбільшим працедавцем у територіальній громаді чи регіоні. 51% муніципальних службовців працюють у галузі охорони здоров'я та соціального забезпечення, 23% - у галузі освіти. Більшість муніципальних службовців (79%) складають жінки, багато з них працює неповний робочий день. У 1998 році жінки складали понад 81% службовців ландстинґів. Найбільший муніципалітет має близько 50 000 службовців, а найбільший ландстинґ - 45 000, що робить їх за шведськими мірками дуже значними працедавцями.

Службовці муніципалітетів та ландстинґів належать, як правило, до однієї з профспілок у складі Шведської асоціації профспілок (Ю), Профспілкового об'єднання працівників фізичної праці, Об'єднання службовців (ТСО) або Національного об'єднання професійних асоціацій, переважно для робітників з вищою освітою (ЗАСО). Шведська спілка муніципальних службовців є найбільшою окремою профспілкою Швеції і входить до складу Ю.

Колективні угоди про заробітну плату та інші домовленості, участь в ухваленні рішень, а також умови праці укладаються між Асоціацією муніципалітетів Швеції, Асоціацією ландстинґів, з одного боку, та різними профспілковими організаціями.

Відносини між державою та органами місцевого самоврядування

Центральний уряд та органи місцевого самоврядування постійно співпрацюють у різних галузях та в різний спосіб. Розподіл функцій між різними рівнями влади постійно змінюється. Уряд та риксдаг визначають основні параметри всього державного сектора. Але в межах цих параметрів органам місцевої влади, за загальної погодженості, надано значної свободи самостійно формувати та виконувати державні програми, виходячи з місцевих умов.

Держава спрямовує та контролює роботу органів місцевого самоврядування, користуючись своїм правом ухвалювати закони, видавати укази та постанови й здійснюючи нагляд через систему державних установ.

Спеціальні закони в галузі освіти, соціального забезпечення, планування і будівництва та ін. також є способом контролю, оскільки точно визначають, як органи місцевого самоврядування мають виконувати різні програми.

Ще один спосіб контролю полягає в тому, що ухвалені місцевими чи окружними радами рішення можуть бути оскаржені будь-яким членом відповідної ради в державному адміністративному суді, який перевіряє відповідність цих рішень закону.