- •1. Педагогіка як наука. Предмет педагогіки та її основні категорії.
- •2. Становлення педагогіки як науки. Внесок вітчизняних учених і громадських діячів у становлення та розвиток педагогічної науки.
- •3. Методи науково-педагогічного дослідження.
- •4. Завдання педагогіки на сучасному етапі її розвитку.
- •5. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.
- •6. Система освіти в Україні. Характеристика її складових.
- •7. Основні типи навчальних закладів, їх характеристика.
- •8. Зміст освіти, залежність від рівня соціально-економічного розвитку суспільства.
- •9. Стандарти освіти
- •10. Дидактика: предмет, основні категорії.
- •11. Методологічні основи та рушійні сили процесу навчання.
- •12. Структура процесу навчання, компоненти, закономірності.
- •13. Принципи процесу навчання: класифікація, їх еволюція, характеристика.
- •14. Порівняльна характеристика формальної та матеріальної теорії навчання.
- •15. Загальна характеристика сучасних технологій навчання.
- •16. Методи навчання та основні підходи до їх класифікації.
- •1. Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.
- •2. Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності
- •3. Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності
- •17. Організаційні форми навчання, їх класифікація та характеристика.
- •18. Методи та прийоми активізації пізнавальної системи навчання.
- •19. Класно-урочна та лекційно-семінарська система навчання.
- •20. Перевірка та оцінка результатів навчання
- •21. Поняття «виховання», мета і завдання виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.
- •22. Закономірності та рушійні сили процесу виховання.
- •23. Принципи виховання: характеристика, психолого-педагогічний аспект.
- •24. Характеристика підходів у вихованні.
- •25. Основні напрями змісту виховання, їх характеристика.
- •4. Екологічне виховання
- •26. Методи і прийоми виховання.
- •27. Організаційні форми процесу виховання.
- •2. Колективні творчі справи (ктс)
- •3. Колективне планування виховної роботи
- •28. Роль колективу у вихованні особистості.
- •29. Закони та принципи розвитку колективних взаємин.
- •30. Педагогічний менеджмент
- •31. Принципи управління загальноосвітнім закладом
- •32. Планування роботи загальноосвітнього закладу
- •33. Функції шкільної адміністрації
- •Функції управління розвитком школи й інноваційних процесів
- •Функції управління функціонуванням і саморозвитком внутрішньошкільного управління
- •34. Особливості організації праці педагогічних працівників загальноосвітнього закладу
8. Зміст освіти, залежність від рівня соціально-економічного розвитку суспільства.
Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.
На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).
В історії дидактики відомі різні підходи до визначення змісту освіти, які формували специфіку функціонування різних типів навчальних закладів.
Теорія формальної освіти. Згідно з нею основним завданням освіти є розвиток розумових сил, логічного мислення, уяви, пам'яті, інтелекту учнів. А зміст освіти має базуватися на предметах гуманітарного циклу, математиці й логіці. У наш час на цій основі організовано навчальний процес у гімназіях, окремих ліцеях гуманітарного напряму, деяких школах.
Теорія матеріальної освіти. Здобуття прикладних знань, зосередження на вивченні предметів природничо-математичного циклу, в процесі засвоєння яких має відбуватися розвиток мислення, розумових здібностей. Раніше такі підходи сповідували реальні та комерційні училища, у наш час — коледжі, деякі ліцеї.
Педоцентрична теорія. Згідно з нею зміст освіти визначається інтересами та здібностями дітей, а не соціально-економічними умовами й потребами суспільства. На практиці це виражається в організації замість систематичного навчання бесід, ігор, занять за інтересами.
Одним з головних напрямів якісної перебудови освітньої системи є перехід від концепції підтримуючого до концепції випереджаючого навчання, орієнтованого на майбутнє — такі умови життя і професійної діяльності, в яких випускник опиниться після закінчення навчання. Такий підхід є актуальним, оскільки значна частина знань старіє протягом 3—5 років. Тому головну увагу в навчальному процесі слід звертати на розвиток творчих можливостей спеціаліста, його здібностей до самостійних дій в умовах невизначеності, на набуття нових знань та навичок, освоєння сучасних методів отримання, накопичення, класифікації та передачі знань. Важлива умова реалізації системи випереджаючої освіти — тісний її зв'язок з наукою, “вмонтованість” освіти в систему наукових досліджень.
Реорганізація змісту освіти у руслі сучасних освітніх реформ:
1. Українознавча спрямованість. Передбачає забезпечення вивчення української мови, літератури, історії та географії України тощо, використання українознавчого аспекту в інших навчальних дисциплінах;
2. Осучасненість змісту освіти. Така особливість змісту освіти сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню її потенціалу як для са-мореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;
3. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. Це знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності;
4. Підвищена увага до вивчення математики. Забезпечується як екстенсивним шляхом (збільшення навчального часу для вивчення дисципліни), так і інтенсивним (структурна перебудова програм курсу з використанням нових наукових досягнень, гнучкість, відкритість, варіативність програм);
5. Поглиблене вивчення іноземних мов. Вивчення іноземної мови вважається засобом підвищення конкуренто-здатності особистості на ринку праці, засобом активізації міжкультурного спілкування та співробітництва;
6. Підвищення уваги до екологічної освіти. Передбачає формування в учнів навичок осмислення фактів та наукових ідей, предметом яких є навколишнє середовище як у локальному, так і в глобальному вимірах, застосування їх у повсякденному житті;
7. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем. Сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи;
8. Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій. Передбачає залучення до освітнього процесу знань з галузі інформатики, використання комп'ютерно орієнтованих засобів і методів навчання.
