2.Податкова політика в єс

Цілі податкової політики, затверджені в ЄС:

(документ Комісії Європейських Співтовариств з назвою: «Податкова політика в ЄС – пріоритети на роки вперед»), що їх мають переслідувати всі країни­члени Союзу:

• сприяння податкової політики ЄС досягненню цілей, визначених на Раді ЄС у Лісабоні, тобто стати найбільш конкурентоспроможною, динамічною та інтелектуально орієнтованою економікою світу шляхом сталого економічного розвитку, створення кращих робочих місць та досягнення більшого рівня соціальної єдності;

• подальше підтримання ефективного розвитку внутрішнього ринку, як до, так й після можливого географічного розширення ЄС, отримуючи усі можливі вигоди від його функціонування;

• сприяння довгостроковому зменшенню загального рівня податкового навантаження в ЄС зі збереженням здорового балансу між зменшенням податків, інвестиціями у суспільний сектор економіки та підтримкою фіскальної консолідації країн;

• посилення в ЄС системи економічного, соціального (на випадок безробіття), медичного, страхового, інноваційного, споживчого захисту та підтримання якісної політики розвитку, екологічного захисту та енергозбереження;

• підтримувати реформування Європейської моделі соціального розвитку[7].

Основними пріоритетами політики податкової гармонізації, що проводиться в даний час в ЄС, є ліквідація неефективних елементів податкових систем і відмова від номінального податкового суверенітету країн-членів ЄС. Одночасно концепція податкової гармонізації припускає збереження самобутності національних податкових системі не передбачає повної стандартизації порядку стягування податків в ЄС. [6]

Відмітною особливістю регулювання оподаткування в ЄС є відсутність загального документа (аналогічного Податковому кодексу), що систематизує всі основні норми податкового законодавства ЄС. В даний час положення, що визначають податкову політику в ЄС, є сукупністю окремих рішень інститутів ЄС (Рада ЄС, Європарламент і ін.), які оформляються у вигляді директив, регламентів, рішень, рекомендацій і висновків.[6]

Отже, податкова гармонізація в ЄС ставить перед собою такі основні цілі:

• усунення податкових кордонів з метою забезпечення рівних конкурентних умов для суб'єктів господарювання;

• об'єднання й уніфікація внутрішнього ринку ЄС як основної рушійної сили інтеграційних процесів у регіоні;

• приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних видів податків у всіх країнах — членах ЄС.[8]

З огляду на зазначене вище, доводиться констатувати, що фактично в ЄС донині не створено єдиного податкового простору, що безумовно ускладнює функціонування єдиного внутрішнього ринку. Разом з тим важливо підкреслити, що за півстолітню історію практики гармонізації національних систем оподаткування країн-учасниць у контексті розвитку ЄС встановлено такі загальні принципи податкової гармонізації:

• узгодження правового регулювання;

• синхронність прийняття гармонізованих законодавчих актів;

• послідовність етапів гармонізації;

• пріоритетність міжнародних угод над національним законодавством.[8]

У той же час європейська податкова гармонізація підкоряється чітко визначеним принципам. Відповідно до принципів "пропорційності" і "субсидіарності" інститути ЄС не мають права самостійно встановлювати норми оподаткування, без їх попереднього узгодження з країнами-членами ЄС. Принцип "податкової недискримінації" базується на двох основних положеннях:

1. неможливості прямого або непрямого обкладення внутрішніми податками однією державою-членом ЄС продукції іншої держави-члена ЄС в розмірах, що перевищують оподаткування національної продукції;

2. держава-член ЄС не повинна обкладати продукцію інших держав-членів ЄС внутрішніми податками з метою непрямого захисту іншої продукції.[6]

Тісно пов'язаним з принципом "податкової недискримінації" є принцип "нейтральності оподаткування", що полягає в забороні на відшкодування внутрішнього оподаткування при ввезенні продукції на територію іншої держави-члена ЄС в розмірі, що перевищує рівень сплачених прямих або непрямих податків.

Ці принципи, у свою чергу, зумовлюють необхідність системного підходу до гармонізації національних податкових систем, основними напрямами якої в ЄС стали:

• гармонізація стягнення непрямих податків (ПДВ і акцизів);

• уніфікація оподаткування компаній.

Гармонізація непрямих податків у ЄС здійснюється за такими напрямами:

• уникнення подвійного оподаткування у результаті переходу на стягнення податків за принципом "країна призначення";

• вирівнювання ставок акцизного податку на імпортну продукцію;

• удосконалення податкового і митного адміністрування;

• уніфікація методики розрахунку і переліку підакцизних товарів.

Основними векторами гармонізації прямих податків є:

• уникнення подвійного оподаткування і мінімізація умов ухилення від сплати податків на дохід, майно і капітал;

• формування раціональних систем оподаткування, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку економіки, зниження податкового тягаря для товаровиробників, заохочення інвестицій у виробничий сектор, формування узгодженої системи податкового адміністрування, скорочення податкових пільг, спрощення оподаткування малого підприємництва.[8]

У сфері оподаткування прибутку корпорацій європейська податкова гармонізація передбачає:

• вирівнювання податкових ставок;

• уніфікацію податкової бази;

• усунення подвійного оподаткування;

• застосування спеціального статусу європейської компанії;

• взаємодопомогу країн — членів ЄС щодо оподаткування прибутку корпорацій.