31. Форма трудового договору.

Угода сторін як підстава для виникнення трудових правовід­носин виражається у формі трудового договору. І трудовим пра­вом передбачено спеціальний порядок юридичного оформлення укладення трудового договору. Як і будь-який юридичний факт, він передбачає собою єдність змісту і форми, тобто зовнішнього вираження цього змісту. Письмовий трудовий договір укладається у двох примірниках, які вважаються рівноцінними за своєю юридичною силою і збе­рігаються у кожної зі сторін.

Стаття 24 КЗпІІ України, як вже зазначалося, подає перелік випадків, коли додержання письмової форми трудового договору є обов'язковим:

при організованому наборі працівників;

при укладенні трудового договору про роботу в районах з особ­ливими природними, географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

при укладенні контракту;

у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудово­го договору у письмовій формі;

при укладенні трудового договору з неповнолітнім;

при укладенні трудового договору з фізичною особою;

в інших випадках, передбачених законодавством України.

28. Поняття трудової функції і місця роботи по трудовому договору.

Місце роботи як одна з необхідних умов трудового договору характеризує передусім правове становище роботодавця як учас­ника трудових правовідносин. Воно має дещо абстрактний харак­тер. Тому буквально розуміти місце роботи як якусь окрему дільницю, відділ чи цех, або ж вважати таким, наприклад, забій у шахті чи місце біля станка не можна. Місце роботи вказує пе­редусім на роботодавця. Це завод, фабрика, акціонерне това­риство, університет, виконком, прокуратура тощо. Отже, це не якесь чітко визначене місце у просторі на певній території. Для його характеристики не можна застосовувати таке поняття як, наприклад, юридична адреса, що засвідчує місцерозташування суб'єкта підприємництва. Коли сторони при укладенні трудово­го договору обумовлюють, що працівник працюватиме у акціо­нерному товаристві «Весна», то тим самим вони визначають, що місцем роботи буде AT «Весна». Ця умова має істотне значення і не підлягає змінам в односторонньому порядку на відміну від ро­бочого місця.

Робоче місце це вже, як правило, конкретне місце праці окре­мого працівника. Воно характеризується чітко визначеними па­раметрами: цех, дільниця, відділ, відповідний агрегат (автомо­біль, трактор, тепловоз).

Ще однією необхідною умовою трудового договору вважаєть­ся умова про вид роботи, яка визначається угодою сторін або, як прийнято її називати, трудова функція працівника.

Якщо умова про місце роботи характеризує більше роботодав­ця, то трудова функція, що виражається через відповідні профе­сію, спеціальність, кваліфікацію, вже стосується характеристи­ки працівника — другої сторони трудового договору.

Професія, спеціальність, кваліфікація — це ті основні аргу­менти, якими оперує працівник при укладенні трудового догово­ру, і саме завдяки їм він може претендувати на зайняття відпо­відної посади чи бути допущений до виконання певної роботи. Водночас, професія, спеціальність, кваліфікація не можуть до­вільно трактуватися сторонами при укладенні трудового догово­ру. Ці параметри відомі наперед, вони засвідчуються спеціаль­ними документами (дипломами, посвідченнями тощо) і за взаєм­ною згодою сторони змінити їх не спроможні. Більше того, для виконання так званих некваліфікованих робіт ні професія, ні спеціальність, ні кваліфікація взагалі не беруться до уваги. А от­же, існують випадки, коли трудова функція у такому варіанті фактично обмежуватиметься лише видом виконуваних робіт, ко­трі, очевидно, і будуть умовою взаємних переговорів при при­йнятті на роботу. Тим же законодавством про зайнятість передба­чено, наприклад, що для громадян, які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), підходящою може вважатися і така робота, яка не потребує професійної підготовки.