Зміст моделі технології диференційованого навчання

Мета та завдання

Диференціація як форма навчання передбачає організацію роботи на уроці, за якою одному учневі або групі вчитель пропонує в певній системі посильні завдання різної складності й тим самим створює сприятливі умови для розвитку й навчання кожного.

Основне призначення диференційованих завдань - забезпечити для кожного учня оптимальний характер пізнавальної діяльності у процесі навчальної роботи.

Вимоги до організації диференційованого навчання

1. Вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу.

2. Вміє передбачити труднощі, які можуть виникнути у дітей під час його засвоєння.

3. В системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального і групового характеру.

4. Проводить перспективний аналіз: для чого плануються завдання, чому їх треба використати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках.

Змістовий компонент

Диференціація за ступенем самостійності - всім учням пропонуються завдання однакової складності, надаючи необхідну допомогу різним групам школярів.

1. група - зазначається лише мета;

2. група - до завдання дається підказка, на що слід звернути увагу;

1. група - детально розбирається послідовність мислительних операцій, необхідних для пошуку розв'язання.

Диференціація за ступенем складності - це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином:

1. Завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків.

2. Завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується.

3. Завдання репродуктивного і творчого характеру

Процесуальний компонент

1.Вести психолого-педагогічні спостереження за учнями.

2. Активізувати навчальну діяльність молодших школярів.

3. Здійснювати постійний взаємозворотний зв'язок.

4. Вміло використовувати міри заохочення.

5. Чітко визначити, на якому етапі уроку потрібна дифе­ренціація.

6. Застосовувати диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці.

7. Передбачити варіанти завдань, дібрати підказки як зорові опори під час виконання вправ, складніші завдан­ня для здібних дітей.

8. Передбачати обсяг завдань, щоб всі учні змогли одночас­но їх закінчити.

9. Диференціацію здійснювати за допомогою чітко продуманої системи фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи.

Очікувані результати

Ефективне використання диференційованих завдань на різних етапах уроку та під час організації домашньої роботи дозво­ляє навчати школярів з різними рівнями готовності до навчальної діяльності.