§ 12. Математичні моделі кінетики сушіння

Сушіння є типовим масообмінним процесом, при якому волога переміщається від матеріалу, що висушується, до сушильного агента. Сушінню піддають різні харчові продукти, напівфабрикати й сировини (зерно, солод, барду, кормові й харчові дріжджі, крохмаль та ін.). У деяких харчових виробництвах сушіння - основний технологічний процес (виробництво сухарів, сухого молока, яєчного порошку, сухих фруктів й овочів). Процес сушіння обумовлений підведенням теплоти до продукту,

Рис. 12.1. Структурна схема сушильної установки

що висушується, завдяки якому відбувається випаровування вологи. Як сушильний агент, застосовується повітря, перегріта пара й топкові гази, які насичуються вологою, що випаровується, з матеріалу, що висушується.

Сушіння харчових продуктів роблять у барабанних, стрічкових, шахтних, розпилюючих, коридорних, камерних сушіннях, в установках з падаючими і киплячими шарами та ін. Ці апарати відрізняються конструктивними параметрами, напрямком сушильного агента й продукту, що висушується, тиском у сушильній камері. Незалежно від способу сушіння й конструкції апарата сушильну установку представимо структурною схемою, наведену на мал. ( ). Обов'язкові елементи сушильної установки: підігрівник (топка, калорифер та ін.) повітря 1, змішувач 2,

сушильна камера 3, пристрій для подачі в сушильну камеру або бункер-накопичувач матеріалу, що висушується 4, бункер-накопичувач сухого продукту 5. У деяких випадках застосовують процеси сушіння з рециркуляцією матеріалу, що висушується, або з рециркуляцією сушильного агента.

У цьому випадку сушильна установка оснащується для змішування вихідного й рециркуляційного матеріалу й сушильного агента. Найбільш складний елемент з точки зору складання математичних моделей — сушильна камера, де відбувається процес сушіння, що складається з трьох етапів: підігріву, сушіння й охолодження. У деяких типах сушильних установок кожен етап реалізується окремими пристроями. У підігрівник надходять паливо G_т і повітря l_1в , у результаті згоряння палива утворяться гарячі гази, які змішуються з атмосферним повітрям L_2в й утворюють сушильний агент із витратою L, температурою t_c.a і вологовмістом d.

Основними параметрами процесу сушіння є характеристики матеріалу, що висушується, і сушильного агента (мал. ): витрата G_{H ,} початковий вологовміст матеріалу и_н (або вологість W_H), його температура t_н , швидкість руху υ_M, товщина шару h_м у сушильній камері і його якісні показники k_н. Сушильний агент характеризується витратою L, температурою t_са, вологовмістом d та ін. На процес впливають також характеристики навколишнього середовища: відносна вологість φ₀, температура t₀,, тиск Р₀..

Рис. 12.2. Параметрична схема процесу сушки.

Вихідними параметрами є характеристики висушеного матеріалу після сушіння й сушильного агента, що відпрацював: кінцевий вологовміст и_к (вологість Wк) , температура t_к , якість сухого продукту k_н , температура , вологовміст сушильного агента, що відпрацював. Вихідними параметрами можуть бути також різні характеристики (коефіцієнти) процесів обміну тепла й вологи α, β, α_T , експозиція τ, тиск Р_с , швидкості сушильного агента в шарі υ_{с. a} та ін. Вихідними характеристиками є також витрати на сушіння, які визначаються різними критеріями ефективності Е_i: питомими витратами палива, електроенергії, праці й т. д.

Основною технологічною метою процесу сушіння є забезпечення заданого значення вологості продукту, що висушується, при збереженні якості. Якість процесу оцінюють питомими витратами на одиницю маси вилученої вологи. Вибір керованих параметрів і керуючих впливів визначають задачами дослідження. Найчастіше керованими параметрами приймають вологість і витрати на сушіння. Якість висушеного матеріалу є, як правило, обмеженням. Оскільки якість продукту при сушінні визначається температурою нагрівання матеріалу та експозицією, тоді ці параметри - основні обмеження. Керуючими впливами приймають параметри сушильного агента: витрату (швидкість) і температуру, а іноді - витрату матеріалу, що висушується. Інші вхідні параметри стабілізують на вході або відносять до збурюючих впливів.

Для встановлення зв'язків між вхідними й вихідними параметрами застосовуються різні підходи й методи. Ці зв'язки можуть бути встановлені аналітично на основі використання рівнянь матеріального й енергетичного балансу, законів гідромеханіки, тепло- і масообміну та ін. Наприклад, для встановлення зв'язку між початковою й кінцевою вологістю матеріалу, що висушується, використовують рівняння кінетики сушіння, для встановлення залежності між температурою сушильного агента й висушеним матеріалом, - рівняння теплообміну. Для більш складних моделей, що встановлюють зв'язки між більшим числом параметрів, необхідно спільно розглядати всі перераховані аналітичні й експериментальні залежності. Експериментальні методи встановлення зв'язків між параметрами вимагають створення фізичної або натурної моделі, по різних планах, активними й пасивними методами.

Економічні показники процесу сушіння можуть бути розраховані на основі технічних характеристик, отриманих прямим вимірюванням або обчисленням на основі різних моделей з урахуванням вартості устаткування, існуючих норм і розцінок на виконання робіт.

Оскільки сушіння складається з трьох етапів, то при складанні математичних моделей нагрівання, сушіння й охолодження матеріалу, що висушується, використовують основні закони передачі маси й енергії. Через те, що при сушінні має місце в основному конвективний масообмін, тоді необхідно враховувати й основні закономірності гідродинаміки.

При складанні математичних моделей нагрівання, сушіння й охолодження матеріалу, що висушується, рівняння, що описують ці закономірності, використовують у різній формі.

Для аналізу процесу сушіння за основу звичайно приймають систему диференціальних рівнянь, що описують тепло- і вологоперенесення у вологих тілах.

(12.1)

Коефіцієнти k_ij визначаються сполученням термодинамічних і теплофізичних характеристик вологого тіла

; ; ; ; ; ; ; ; .

Тут додатково наведені наступні позначення: - оператор Лапласа; — коефіцієнт температуропровідності; а_т — коефіцієнт дифузії вологи; δ — відносний коефіцієнт термодифузії вологи; δ_Р — термоградієнтний коефіцієнт; ε — критерій фазового перетворення; r — питома теплота фазового перетворення; k_p — коефіцієнт фільтраційного переносу вологи; с — наведена питома теплоємність матеріалу; c_p — коефіцієнт ємності вологого повітря в пористому тілі; х, у, z — координати; ρ₀ — густина сухого скелету вологого тіла.

Для одномірних задач при відсутності градієнта загального тиску система рівняння спрощується

; (12.2)

Всі теплофізичні й термодинамічні характеристики а_т, δ, λ, с, r, ε є функціями температури t і вологовмісту.

В наведених рівняннях іноді вологовміст и заміняють потенціалом вологоперенесення du = ct, тоді відповідні термодинамічні й теплофізичні характеристики ділять на величину масоємності.

Для рішення системи наведених рівнянь необхідно знати розподіл температур і вологовмістів усередині тіла в початковий момент часу (початкові умови), геометричну форму тіла й закон взаємодії між навколишнім середовищем і поверхнею тіла (граничні умови). Сукупність початкових і граничних умов становить у найпростішому випадку крайові умови.

Граничні умови можуть бути задані чотирма способами. Гранична умова першого роду складається в завданні розподілу температури на поверхні тіла t_п у часі, тобто t_n (τ) = f(τ) (задача Діріхле), другого роду — у заданні щільності теплового потоку (похідна від температури) для кожної точки поверхні тіла як функції часу q_п (τ) = f (τ) (задача Неймана), третього роду — у заданні температури навколишнього середовища й закону теплообміну між поверхнею тіла й навколишнім середовищем (змішані умови)

; (12.3)

де t_c — температура навколишнього середовища.

Гранична умова четвертого роду відповідає теплообміну тіла з навколишнім середовищем за законом теплопровідності або випадку теплообміну дотичних твердих тіл, коли їх температури поверхонь однакові (ідеальний тепловий контакт).

Розподіл температури всередині тіла в початковий момент часу задається початковою умовою

t = (х, у, z, 0) == f (x, у, z).

При рівномірному розподілі температури початкова умова приймає вид

t = (х, у, z, 0) = t₀ = const.

Відповідно до теореми про одиничність рішень, якщо деяка функція f (х, у, z, τ) задовольняє диференціальному рівнянню, початковим і граничним умовам, то вона є єдиним рішенням задачі.

Наявність заданих крайових умов дозволяє в найпростіших випадках одержати аналітичні рішення прямої задачі теплопровідності, тобто знайти функцію

t_п = f (x, в, z, τ).

Аналогічно граничним умовам теплообміну, взаємодія поверхні тіла з навколишнім середовищем, при масообміні, також може бути описано граничними умовами чотирьох родів. Граничні умови першого роду відповідають випадку, коли потенціал дифузійного масоперенесення на поверхні тіла дорівнює потенціалу масоперенесення в навколишньому середовищі; другого роду — випадку масообміну при сушінні вологих тіл, коли в першому періоді інтенсивність сушіння постійна, а в другому зменшується. Отже, у граничних умовах задається густина потоку маси речовини як функція часу g_m = f(τ). В окремому випадку g_m = const.

Граничні умови третього роду аналогічні граничним умовам теплообміну, а четвертого роду характеризують молекулярний теплообмін між двома середовищами. У загальному випадку граничні умови для одномірного потоку запишемо

; (12.4)

де q_n, q_m — питомий потік відповідно тепла й вологи на поверхні.

Початкові умови для одномірного потоку при τ = 0 мають вигляд

и.

Система рівнянь ( ) і граничні умови становлять математичний опис тепло- і масообміну у вологих тілах і в бінарному паро газовому середовищі (сушильний агент) при конвективній дифузії в рідинах та ін. Для рухливих середовищ у рівняння необхідно ввести член, що містить швидкість руху середовища. Форма запису граничних умов залежить від виду тепло- і масообміну, геометричної форми середовища й обраної системи координат.

При побудові математичних моделей нагрівання, сушіння й охолодження матеріалу наведені математичні залежності спрощують введенням різних допущень, які хоча й знижують точність математичних моделей, але дозволяють представити складні процеси порівняно простими й доступними для рішення методами й засобами.

Такими допущеннями можуть бути заміна складних багатомірних тіл та просторів одномірними: поділ просторів і тіл складної форми на прості елементи; незмінність теплофізичних і термодинамічних характеристик у розглянутих діапазонах зміни температур і вологовмістів; виключення з рівнянь членів, що незначно впливають на кінцеві результати; перетворення системи координат для спрощення форми запису.

У зв'язку зі складністю й недостатньою точністю такого роду описів, а також відсутністю або складністю методу рішення систем рівнянь найчастіше використовують більш прості форми опису процесів сушіння.

Кінетику сушіння представляють різними формами кривої сушіння. Найпоширенішою формою є рівняння А. В. Ликова

W = W_p + (W_H - W_p) exp (-kτ), (12.5)

де W, W_p, W_H — поточна, рівноважна й початкова вологості матеріалу; k — коефіцієнт сушіння, що є функцією температури й вологості середовища, k = f (t, φ).

У деяких випадках раціонально застосовувати таку форму запису:

;

де а, b — коефіцієнти, що характеризують зв'язок вологи з матеріалом.

Рівноважна вологість для даного матеріалу є функцією температури й відносної вологості сушильного агента W_p = f (t, φ). Тому, використовуючи позначення W_y._H = W_H — W_p та W_y= W – W_p (вилучена волога), кінетику сушіння представляють рівнянням виду

. (12.6)

У цьому рівнянні k (t, φ) характеризує режим, а — зв'язок вологи з матеріалом. Обидві ці характеристики встановлюють експериментально, вважаючи, що опис кривої сушіння відомий. При відомих описах кінетичних закономірностей і чисельних значеннях, постійних для дослідження, можна використовувати аналогові й цифрові обчислювальні машини.

Представивши рівняння ( ) або ( ) у диференціальній формі й склавши структурну схему набору цього диференціального рівняння на АОМ, можна одержати модель для дослідження кінетики. Для рішення цієї порівняно простої задачі в системах автоматичного керування застосовують спеціалізований обчислювальний пристрій, що дозволяє багаторазово вирішувати задачі розрахунку кінетики сушіння при зміні вихідної вологості продукту.

Більш складними є моделі, засновані на математичних описах полів вологовмісту й температури продукту й сушильного агента типу системи рівнянь ( ). Як приклад складання такого роду математичних моделей розглянемо задачу визначення вологості зерна в процесі сушіння по математичному описі поля вологовмісту й температур, складеному В.И. Жідко та А. С. Бомко. Це опис разом з початковими й граничними умовами має вигляд

(12.7)

з початковими

(12.8)

і граничними умовами и (τ, 0, r) = и° (τ, r)

(12.9)

де — умова симетрії; R — радіус частинки; А, В — емпіричні коефіцієнти, x , r — координати по довжині сушильної камери й радіусу зерновки. Наведена система двох рівнянь описує процес сушіння зерна в щільному й киплячому шарах за умови перехресного руху матеріалу й сушильного агента. Якщо режим не порушується, тобто процес сушіння відбувається в стаціонарному стані й тоді рівняння буде мати вигляд

(12.10)

(умова симетрії) з початковими

и (0, r) = u₀ ( r); t (0) = t₀ ; (12.11)

і граничними умовами

(12.12)

При переході до системи рівнянь ( - ) врахований зв'язок середньої швидкості сушіння з поверхневим вологовмістом

.

Використовуючи метод прямих, застосований раніше для рішення задачі розподілу температур теплоносіїв, систему рівнянь в частинних похідних приведемо до системи звичайних диференціальних рівнянь, записавши кінцево-різницеві співвідношення

де k = I, 2, 3.....n — 1; n — номер прямої, що відноситься до r = R; h — інтервал по радіусу висушуваного матеріалу.

З огляду на те, що r = kh , одержимо

,

а для прямої з останнім номером k = п

,

де n — номер прямої, що відноситься до r = R..

Якщо покласти n = , то система рівнянь буде мати вигляд

; (12.13)

;

з початковими умовами

и (0) = и;

t(0) = t;

i=l, 2, 3, 4.

Застосувавши кінцево-різницевий метод для координати часу, одержимо

де g — інтервал часу.

Після підстановок система рівнянь матиме вигляд

(12.14)

Вирішивши цю систему рівнянь при початкових умовах

i= 1, 2, 3, 4,

одержимо розподіл температури й вологовмісту по довжині сушильної камери та у часі.

Систему рівнянь ( ) можна реалізувати на ЕОМ за допомогою алгоритму, наведеного на мал. ( ).

Для кроку інтегрування по змінній х, рівній 0,1l , отримали наступний розподіл вологовмісту по довжині сушильної камери:

Вихідними даними для рішення задачі прийняті: а_т = 0,622 • 10 ^-12 м²/с; густина ρ₃ = 750 кг/м³; про₃ = 1,85 кдж/(кг • К); R == 0,0015м; u_p = 0,1 кг/кг; u_r = 0,33 кг/кг; r = 2400 кдж/кг; А = 0,26υ_{с. a}; B = 0,86 ∙ 10 ^-8 t₃; = 0,4 м/с; N = 2п; поперечний переріз повітряного потоку s = 0,1 м².

Рис. 12.3. Структурна схема алгоритму визначення

кінетичних закономірностей сушіння