3. Організація державного управління в окремих міжгалузевих сферах

Державна політика у сфері обліку і статистики спрямована на створення єдиної (уніфікованої) системи обліку і статистики, визначення змісту і пріоритетів статистичної діяльності на всій території держави. Загальнодержавна статистика й облік мають міжгалузеве призначення, оскільки вони обслуговують потреби всіх державних органів, утому числі й галузевих органів управління.

Проте управління статистикою загальнодержавного характеру доповнюється галузевим управлінням, що виражається в наявності окремих видів статистики, наприклад, фінансово-валютної, судової, митної тощо. Обсяги відомчої (галузевої) статистичної звітності визначають міністерства й відомства самостійно за погодженням з органами державної статистики.

Державне управління у міжгалузевій сфері обліку і статистики здійснюється спеціальною системою органів, яку очолює Державний комітет статистики України (Держкомстат).

Держкомстат має право:

• отримувати безоплатно (за винятком проведення окремих вибіркових обстежень фізичних осіб або сукупності таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошові компенсації витрат часу) в установленому ним порядку і строки від усіх респондентів, на яких поширюється дія Закону України «Про державну статистику», включаючи центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, банки, об'єднання громадян, фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб, які підлягають статистичним спостереженням, і використовувати первинні та статистичні дані, дані бухгалтерського обліку, іншу необхідну для проведення статистичних спостережень інформацію, в тому числі інформацію з обмеженим доступом, а також пояснення, що додаються до них;

• застосовувати під час проведення, державних статистичних спостережень щодо фізичних осіб, які підлягають цим спостереженням, методи опитування з використанням телефонного, поштового зв'язку, а також безпосереднього відвідування працівниками органів державної статистики та тимчасовим персоналом, який залучається до проведення статистичних спостережень, їх житлових і господарських приміщень та будівель, земельних ділянок тощо;

• використовувати під час проведення статистичних спостережень електронні документи та електронний документообіг з дотриманням вимог законодавства щодо захисту інформації в інформаційних системах;

• проводити експертні оцінки та розрахунки (дорахунки) окремих статистичних показників на основі затвердженої статистичної методології;

• вивчати стан первинного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, поданих респондентами, застосовувати при цьому в установленому ним порядку метод безпосереднього відвідування виробничих, службових та інших приміщень, ділянок тощо юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, що перебувають на території України, а також фізичних осіб — підприємців.

У міжгалузевій сфері технічного регулювання та споживчої політики діє Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт), який здійснює державне регулювання й міжгалузеву координацію із зазначених питань.

Його компетенція включає: участь у формуванні й забезпеченні реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповід- носи, управління якістю; здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів і державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері стандартизації та підтвердження відповідності; забезпечення міжгалузевої координації та функціонального регулювання у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, сертифікації, підтвердження відповідності, управління якістю⁴¹.

До повноважень Держспоживстандарту у розглядуваній сфері належать: подання обов'язкових для виконання приписів і встановлення термінів усунення порушень метрологічних правил і норм анулювання ліцензій; подання приписів про зняття з виробництва, припинення випуску й реалізації товарів, які порушують вимоги стандартів; застосування до суб'єктів діяльності заходів адміністративного примусу за порушення його обов'язкових приписів; вилучення засобів виміру й експлуатації.

У міжгалузевій сфері управління державним майном провідне місце належить Фонду державного майна України (Фонд). Фонд здійснює повноваження щодо управління державним майном, його частками (акціями, паями); веде реєстр державних кооперативних прав, оцінює їх вартість; призначає уповноважених осіб з управління ними; здійснює контроль за ефективністю їх праці й за поповненням доходної частини бюджету за рахунок надходжень від управління державними корпоративними правами й діяльністю на фондовому ринку; бере участь у формуванні політики щодо інвестицій у сфері підприємства, у статутному фонді підприємств, у яких є державна частка.

Свою діяльність Фонд здійснює відповідно до Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», затвердженого Постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р.⁴² Цей орган ч проводить державну політику у сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, які є загальнодержавною власністю.

Сам Фонд, його регіональні відділення та їх представництва в районах і містах становлять єдину систему державних органів приватизації. Він забезпечує проведення єдиної державної політики в галузі приватизації й управління державним майном і координацію діяльності інших органів виконавчої влади в галузі управління й розпорядження державною власністю. Свою діяльність Фонд здійснює, керуючись Законом України «Про приватизацію державного майна» (1992 p.).

Для цього Фонд: розробляє й подає Кабінету Міністрів України проекти державних програм приватизації, організовує й контролює їх видання; змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебуває в державній власності, шляхом перетворення їх на відкриті акціонерні товариства; виконує повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не було реалізовано в процесі приватизації; продає майно, що перебуває в загальнодержавній власності, включаючи в процесі його приватизації майно ліквідованих підприємств та об'єктів незавершеного будівництва; створює комісії з приватизації; видає ліцензії посередникам і вживає заходів щодо залучення іноземних інвесторів до процесу приватизації; виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; дає дозвіл підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів.

Фонд має право: видавати в межах своєї компетенції нормативні документи, обов'язкові до виконання; контролювати процес реалізації програми приватизації; забезпечувати захист майнових інтересів України на її території й за кордоном; приймати рішення про приватизацію об'єктів, що перебувають у державній власності; вести реєстр майна, що перебуває в державній власності; призначати і проводити документальні та інші перевірки (ревізії, інвентаризації); призначати аудиторські перевірки діяльності унітарних підприємств, вносити пропозиції щодо їх створення й ліквідації тощо.

У міжгалузевій сфері управління державним матеріальним резервом важливі функції належать Державному комітету України з державного матеріального резерву (Держкомрезерв). У своїй діяльності він керується Законом України «Про державний матеріальний резерв» (1997 p.).

Державний матеріальний резерв — це запас матеріальних цінностей, призначених для мобілізації потреб країни, щодо запасів стратегічних матеріалів і товарів, а також запасів матеріальних цінностей для забезпечення першочергових робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Запаси Держкомрезерву є власністю держави, вони не підлягають приватизації, а діяльність, пов'язана з ними, — ліцензуванню. Управління державним резервом належить винятково до компетенції Держкомрезерву⁴³.

Держкомрезерв здійснює державне регулювання й міжгалузеву координацію в галузі формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення, заміни й оновлення запасів державного матеріального резерву; організовує й контролює збереження матеріальних цінностей державного резерву. Підприємства системи Держкомрезерву — режимні об'єкти, управління якими здійснюється у відповідному адміністративно-правовому порядку режимного адміністрування й охорони органами (організаціями) спеціального призначення.

Держкомрезерв виконує ряд функцій галузевого управління, оскільки в його підпорядкуванні перебувають підприємства й організації, які формують, зберігають і обслуговують державний резерв.

Однак характер компетенції Держкомрезерву визначається насамперед його функціями й повноваженнями, які поширюються на інші системи галузевого й міжгалузевого управління. Зокрема, державний резерв призначений для надання державної підтримки різним галузям, підприємствам та організаціям з метою економічної стабільності під час тимчасових порушень постачання найважливіших видів сировинних і паливно-енергетичних ресурсів і продовольчих товарів, а також для організації регулюючого впливу на ринкові відносини.

Держкомрезерв має право: одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; вимагати в установленому порядку від підприємств — відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву подання: документальних даних про підсумки проведеної ними інвентаризації матеріальних цінностей державного резерву, пояснень стосовно виявлених у роботі з матеріальними цінностями державного резерву порушень, звітів про наявність матеріальних цінностей та їх рух. Його нормативно-правові акти обов'язкові для виконання на всій території країни.

Розглянуті органи міжгалузевої компетенції забезпечують функції державного регулювання у відповідних сферах економіки. Усі зазначені органи в процесі реалізації покладених на них функцій застосовують заходи адміністративної відповідальності, а також окремі інши засоби державного примусу, що також є проявом їх міжгалузевої компетенції.

Існують й інші варіанти організації управління у сферах, які мають, по суті, міжвідомчий характер. Зокрема, це стосується реалізації загальнодержавних програм. Однією з найважливіших таких сфер на сьогодні виступає інформатизація українського суспільства, що розглядається у наступній главі підручника.