1. Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки

Безпека людини визнається в Україні однією з най­вищих соціальних цінностей (ч. 1 ст. З Конституції України). Безпеці людей і завдають, насамперед, шкоди злочини проти громадської безпеки, чим і обумовлена їх велика суспільна не­безпечність.

Родовим об'єктом цих злочинів є громадська (загальна) без­пека — стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підвищених небезпек (злочинних об'єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується за­побігання загрозам заподіяння ними шкоди.

Зокрема, злочинні організації за своєю природою засто­совують або можуть застосовувати погрози або насильство, завжди готові через своїх членів або інших озброєних зло­чинців скористатися зброєю і, отже, залякують людей, зумов­люють почуття незахищеності, породжують у населення обґрунтовану тривогу за збереженість життя, здоров'я, власності тощо.

Обов'язковою ознакою абсолютної більшості злочинів проти громадської безпеки є смертоносні предмети — зброя, боє­припаси, вибухові речовини та пристрої, радіоактивні матеріа­ли та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони виступають як засоби (знаряддя) або предме­ти цих злочинів, що обумовлює загальнонебезпечний характер останніх.

Об'єктивна сторона цих злочинів полягає у суспільно небезпечному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську безпеку та створює загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіює такі наслідки.

Більшість злочинів проти громадської безпеки належить до злочинів із формальним складом і може бути вчинена лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270) вчинюються як шляхом дії, так і бездіяльності.

Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, се­редньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.

Суб'єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з формальним складом — прямий умисел, а злочинів із матеріальним складом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, порушення певних правил безпеки) і необереж­ність щодо наслідків (наприклад, щодо загибелі людей).

Мотив і мета більшості злочинів проти громадської без­пеки не є їх обов'язковими ознаками і можуть бути різними.

Суб'єктом злочинів проти громадської безпеки є, як пра­вило, будь-яка особа, яка досягла 16, а деяких злочинів — 14 років.

Отже, злочини проти громадської безпеки — це суспільно небезпечні, передбачені КК винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб'єктами злочину, що порушують громадську (за­гальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) заги­белі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподію­ють такі наслідки.

Виходячи з послідовності злочинів, зазначених у дев'ято­му розділі Особливої частини КК, всі злочини проти громад­ської безпеки можна поділити на три групи:

1. створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об'єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов'язаних із ними (статті 255—261);

2. незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами (стат­ті 262-266);

3. порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку (статті 267—270).