3) Професійна компетентність:

- теоретична готовність;

- практична готовність..

Спеціальна компетентність – знання історії, соціології, психології, педагогіки;

Соціальна компетентність – здатність розвивати свою професію у суспільстві;

Особиста компетентність – здатність розвивати себе у професії;

Індивідуальна компетентність – здатність розвивати себе.

У цілому професійна компетентність – це сукупність знань, умінь та нивиків і професійного досвіду діяльності.

4. індивідуальний стиль діяльності

39. Типологія конфліктів.

Залежно від головних ознак конфлікти класифікують

За характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міжстатеві, внутрішньоособисті.

За ознаками вияву: відкриті, приховані.

За типом вирішення: прості, складні

За змістом: реалістичні (мають реальне підгрунтя для виникнення), нереалістичні (не мають реальної бази для виникнення)

За кінцевим результатом: продуктивні (корисні), непродуктивні(шкідливі, не дають нікому користі)

Залежно від напрямків комунікації: горизонтальні (конфлікт між рядовими членами колективу), вертикальні ( конфлікт між підлеглим і керівником)

За кількістю осіб, які береть участь у протиборстві: діадичні (парні), в яких діють дві людини, локальні-охоплюють невелику кількість члені коллективу, загальні-втягнуті всі члени коллективу а також це можуть бути міжгрупові.

На етапі виникнення конфілкти бувають: стихійні, заплановані, спровоковані, ініціативні.

Під час їх розвику: короткочасні, тривалі,затяжні.

На етапі усунення: керовані , погано керовані, некеровані.

Щодо результативноті: моблізуючі, чи дезорганізуючі.

З етичної точки зору: соціально прийнятні інеприйнятні.

37.Поняття педагогічного спілкування, його функції

Педагогічне спілкування – комунікативна взаємодія педагога з учнями, батьками, колегами, спрямована на встановлення сприятливого психологічного клімату та оптимізації діяльності. Складові п.с.:-перцептивний бік (сприйняття + розуміння);-інтерактивний бік (взаємодія);-комунікативний бік (обмін інформацією). Суб’єкт-суб’єктивний характер п.с. – особистісна орієнтація співрозмовників, рівність психологічних позицій, співпереживання, взаємна довіра. П.с. реалізується у формі монологу, діалогу та полілогу. Е.Берн – звертаючись до іншої людини, ми несвідомо обираємо один із станів «Я»: «Батько», «Дорослий», «Дитина». Спілкування учитель-учень за моделлю «Батько»-«Дитина» є застарілим, обов’язковою ж є модель «Дорослий»-«Дорослий».

Функції педагогічного спілкування: 1) комунікативна (встановлення і регуляція стосунків між учителем і учнями, батьками, колегами); 2) психологічна (зняття псих. і соціальної напруги); 3) пізнавальна (повноцінне сприймання інформації учнями); 4) організаційна (раціональна організація діяльності).

структура і параметри педагогічного спілкування

Виділяють 3 етапи педагогічного спілкування:

І етап – проектування майбутньої системи взаємодії.

ІІ етап – комунікативна атака, триває 2-3 хв.

Передстартова апатія – психічний стан пригнічення, діяльнісно-організований. Функції вчителя, коли він нездатен швидко і енергійно розпочати спілкування і визначити темп та характер діяльності. У першому і другому випадку період початку взаємодії можна скоротити за рахунок формальних процедур початку діяльності до яких учні звикли.

Готовність – внутрішній стан мобілізації усіх психічних функцій і здатність людини до організації діяльності інших.

ІІІ етап – організація професійного спілкування:

• організація професійних дій;

• організація взаємодії між вчителем і учнем.