Регуляція слиновиділення

Основний механізм регуляції слиновиділення – нервовий. За рахунок умовних рефлексів (виділення слини на вид, запах, думки, розмови про їжу) і безумовних рефлексів (виділення слини при надходженні їжі у ротову порожнину).

Аферентна ланка: від рецепторів ротовой порожнини (смакових, тактильних, температурних), від рецепторів ньоба, від нюхових рецепторів носової порожнини, від вищих відділів мозку (уява, думки про їжу) інформація надходить у стовбур мозку, де знаходиться парасимпатична частина центру слиновиділення і в бічні рога сегментів Т2–Т4 спинного мозку, де знаходиться симпатична частина центру слиновиділення.

Еферентна ланка: із стовбура мозку волокна у складі hordae tympani ідуть до слинних залоз біля яких розташовані ганглії.

Волокно постгангліонарного нейрону безпосередньо інервує залозу. Вивільнюється медіатор ацетилхолін, який діє на М-холінорецептори. Під впливом парасимпатичної нервової системи вивільнюється велика кількість рідкої слини з низьким вмістом білка.

Від бічних рогів спинного мозку імпульси ідуть до паравертебральних і шийних симпатичних гангліїв. Там знаходиться другий нейрон, який безпосередньо інервує залозу. Вивільнюється медіатор норадреналін, який діє на бета-адренорецептор. Під впливом симпатичної нервової системи вивільнюється невелика кількість в’язкої слини.

При одночасній стимуляції СНС і ПСНС взаємні впливи посилюються і утворюється велика кількість слини багатої на ферменти.

Гуморальна регуляція виражена слабо. Відомо, що кількість виділеної слини збільшується при вживанні кислого, солоного, гіркого.

Подразнення їжею

Запах їжі

Уява, думки

Рецептори носової порожнини (нюхові)

Кора, лімбічна система

Рецептори ротової порожнини (смакові, тактильні, температурні)

Рецептори ньоба

Парасимпатичні центри

(стовбур мозку)

Симпатичні центри

(спинний мозок Т₂ – Т₄)

herdae tympani

М-холінорецептори

-адренорецептори

Ацетилхолін

Норадреналін

СЛИННА ЗАЛОЗА

Велика кількість рідкої слини

Невелика кількість густої слини

Велика кількість густої слини багатої на ферменти Значення шлунка в процесах травлення

1. У шлунку з їжею відбуваються подальші фізичні і хімічні перетворення.

Фізичні - набухання, розріження, розчинення.

Хімічні - дія альфа-амілази слини до тих пір поки харчова грудка не пропитається соляною кислотою; дія ферментів шлункового соку.

2. Резервуарна. Шлунок є депо їжі, де вона може знаходитись до декількох годин, поступово, невеликими порціями надходячи у кишковик.

3. Евакуаторна. Шлунок забезпечує поступовий перехід хімуса у кишковик, тим самим створюючи оптимальні умови, для травлення у ньому.

4. Захисна. Кислий шлунковий сік має антибактеріальні властивості.

5. Бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги.

6. Екскреторна функція.

7. Всмоктування речовин: Н₂О, солі, алкоголь, амінокислоти.

8. Бере участь у кровотворенні. У шлунку утворюється внутрішній фактор Кастла, який забезпечує всмоктування вітаміну В₁₂.