Вікова криза 3-го року життя
Криза трьох років – це рубіж між раннім і дошкільним віком. Відбувається значна зміна відносин між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує те, що дорослі тепер не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носій зразків дій і відносин в навколишньому світі.
В основі цієї кризи—об'єктивне протиріччя між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення власних потреб та прагненням дорослого зберегти попередній стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.
Психолог Ельза Келер у своїй монографії «Про особистість 3-річної дитини» виділила 7 характеристик кризи 3-х років:
негативізм – дитина не виконує вимог дорослого і робить навпаки;
вередливість – дитина наполягає на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й не хочеться, або уже зовсім розхотілося;
гонорливість – протест проти порядків, які існують вдома, норм виховання, системи стосунків. Реакція типу «Та, ну!». Гонорливість – це ментальна риса українців, треба бути обережним у своїх впливах на дитину.
своєвілля – яскраво виражений потяг до самостійності, який не відповідає можливостям дитини, викликає конфлікти;
знецінювання – ігнорування старих правил поведінки, які були «святими» в сім'ї дитина свариться з дорослими, розкидає улюблені іграшки, вживає брутальні слова, почуті від дорослих;
протест, бунт – часті суперечки з батьками, стан війни з навколишніми, «» - Л.С.Виготський;
деспотизм – дитяча жорстокість, диктат у проявах своєї влади над дорослими. Якщо в сім'ї декілька дітей, то замість деспотизму виникають ревнощі .
Феномен «Я сам!» означає відмежування дитини від дорослого. Світ із предметного перетворюється в світ дорослих людей, в якому необхідно знайти своє місце.