1. Поняття про пам’ять. Особливості запам’ятовування та відтворення інформації. Структура порушень пам’яті.

Пам'ять - це складний психічний процес запам’ятовування, збереження, і наступного відтворення індивідуального досвіду людини. Пам'ять є підґрунтям психічного життя людини. Завдяки пам'яті людина може здобувати необхідні для діяльності знання, вміння та навички. Пам'ять — неодмінна умова психічного розвитку людини. Нові зрушення в її психіці завжди грунтуються на попередніх досягнен­нях, на здобутках, зафіксованих у пам'яті. Завдяки пам'яті зберігається цілісність "Я" особистості, усвідомлюється єдність її минулого та су­часного. Без запасу уявлень пам'яті неможливими були б розумова діяльність, створення образів уяви, орієнтування в навколишньому середовищі взагалі. У пам'яті розрізняють такі основні процеси: запам'ятовування, зберігання, відтворення та забування. Залежно від матеріалу, який запам'ятовується, виокремлюють пам'ять образну, словесно-логічну, емоційну та рухову. За тривалістю утримання матеріалу, що запам'ятовується, пам'ять поділяють на короткочасну, довготривалу та оперативну.

Запам'ятовування — один з основних процесів пам'яті. Засадовими стосовно нього є утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Чим складніший матеріал, тим складніші тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування. Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним. Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально пос­тавленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування вплива­ють яскравість, емоційна забарвленість об'єктів. Усе, що емоційно сильно впливає на людину, запам'ятовується нею незалежно від наміру запам'ятати. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утри­мується у свідомості довше, ніж нецікаве. Мимовільні форми за­пам'ятовування відбуваються тоді, коли будь-яке явище постає кон­трастно на загальному тлі. Предмети, що схожі на вже відомі раніше, мимовільно запам'ятовуються легше. Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини. Воно сприяє збагаченню її життєвого досвіду. Велику роль мимовільне запам'ятовування відіграє і в навчальній діяльності. Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспря­мований характер; у ньому використовуються спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування. Умови успішного запам'ятовування: 1.багаторазове розумно зорганізоване й систематичне повторення, а не механічне, що визначається лише кількістю повторень; 2.розподіл матеріалу на частини, виокремлення в ньому смисло­вих одиниць; 3.розуміння тощо. Залежно від міри розуміння запам'ятовуваного матеріалу довільне запам'ятовування буває механічним і смисловим (логічним). Механічним є таке запам'ятовування, яке здійснюється без розу­міння суті. Воно призводить до формального засвоєння знань. Смислове (логічне) запам'ятовування спирається на розуміння ма­теріалу у процесі дії з ним, оскільки тільки діючи з матеріалом, ми за­пам'ятовуємо його. Умовами успішності довільного запам'ятовування є дієвий харак­тер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його значущість, установ­ка на запам'ятовування тощо.

Відтворення — один з основних процесів пам'яті. Воно є показни­ком міцності запам'ятовування і разом з тим наслідком цих процесів. Засадовою стосовно відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку. Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Впізнавання є відтворенням, що виникає при повторному сприйманні об'єктів. Впізнавання буває повним і неповним. При повному впізнаванні повторно сприйнятий об'єкт одразу ото­тожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час, місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Повне впізнавання спостерігається, наприклад, при зустрічі добре знайомої людини або при ходінні добре відомими вулицями. Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, утруд­ненням співвіднесення об'єкта, що сприймається, з тим, що було в по­передньому досвіді. Так, почувши мелодію, людина може переживати почуття знайомого, проте буде неспроможною ототожнити її з кон­кретним музичним твором. Складнішою формою відтворення є згадування. Особливість згаду­вання полягає в тому, що воно відбувається без повторного сприй­мання того, що відтворюється. Згадування може бути довільним, коли воно зумовлюється актуальною потребою відтворити необхідну інфор­мацію, наприклад пригадати правило при написанні слова чи речен­ня, відповісти на запитання, або мимовільним, коли образи чи відо­мості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів. Такими є явища персеверації. Під персеверацією розуміють уявлення, які мають нав'язливий характер. Образи персеверації з'являються після багаторазових сприймань певних предметів чи явищ або коли спостерігається сильний емоційний вплив на особистість. До мимовільного відтворення належить явище ремінісценції, або "виринання" у свідомості того, що неможливо було пригадати одра­зу після його запам'ятовування. Особливою формою довільного відтворення запам'ятованого ма­теріалу є пригадування. Потреба у пригадуванні виникає тоді, коли в потрібний момент не вдається пригадати те, що необхідно. Одним із різновидів довільного відтворення є спогади. Спогади — це локалізовані в часі та просторі відтворення образів минулого. У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею із суспільними подіями, з важливими в особистому житті датами.

Структура порушень пам'яті залежить від типу домінантності півкуль. Наприклад, порушення обсягу пам'яті пов'язане з дисфункцією лівої півкулі головного мозку, а труднощі відтворення інформації — з дисфункцією правої півкулі. Порушення пам'яті проявляються, головним чином, при навчанні: утруднене запам'ятовування слів, візуальної інформації, придбання нових рухових навичок. Страждає довільне і мимовільне запам'ятовування, причому мимовільне запам'ятовування, можливо, більшою ступеня. В основі порушень пам'яті лежать різні чинники. Найбільш важливими є наступні питання: а) проблема будови мнестичної діяльності опосередкованого і неопосредованного, довільного і мимовільного запам'ятовування; б) динаміка розумового процесу; в) питання про мотиваційному компоненті пам'яті.