36. Питання, що вирішуються при дослідженні волосся, сперми і інших виділень організмів.

Дослідження волосся Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження об'єкти, що за зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слідчий передбачає мож­ливість вирішення таких запитань:

1. Чи є надіслані об'єкти волоссям?

2. Належить волосся людині чи тварині? (Інколи, у разі похо­дження волосся від тварин, слідчого може цікавити, якому виду тварин воно належить.)

3. Якщо волосся належить людині, то з якої ділянки тіла похо­дить?

4. Яка статева та групова належність волосся?

5. Чи схоже досліджуване волосся на волосся конкретної особи?

6. Яким механічним предметом або зовнішнім фактором воно пошкоджене?

7. Випало воно чи вирване?

8. Чи наявне його фарбування, знебарвлення або завивка?

9. Інші.

Під час дослідження обов'язково вивчається кожний об'єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук волосся вилучений з одного місця, наприклад, з руки жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його частини (10-15 волосин).

Найчастіше судово-медичному експертові доводиться мати справу з такими виділеннями, як сперма, слина, піт, сеча. Сперма може досліджуватися у рідкому стані (нативна), як правило, при вирішенні питання про можливість запліднення та в аліментних справах. Частіше ж доводиться досліджувати плями сперми у справах про зґвалтування та розбещення.

Запитання, які слідчий ставить перед експертами, у разі вияв­лення речових доказів з плямами, що можуть бути спермальними: Чи є на вилучених об'єктах сліди сперми? Якщо в плямах виявлено сперму, то яка її групова належ­ність?

Для визначення спермального походження плями необхідно мі­кроскопічним шляхом виявити хоча б один цілий сперматозоїд. У разі, якщо цілі сперматозоїди не виявляються, можна засто­совувати: емісійно-спектральне дослідження, метод електрофоре­зу, гістохімічне виявлення ДНК або біохімічне виявлення холіну та сперміну, яких багато у сперматозоїдах.

Коли доведено спермальне походження плями, встановлюють її групову належність.

Слину найчастіше доводиться досліджувати на недопалках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою слини, та на предме­тах, що могли б слугувати кляпами. У темному приміщенні в уль­трафіолетових променях слина дає білясте свічення.

Наявність поту встановлюється реакцією на амінокислоту - серін, а сечі - на креатинін.

36. Судово-медична експертиза речових доказів.

Згідно зі ст. 78 Кримінально-процесуального кодексу України ре­човими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій: гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і вияв­лення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.

Частина речових до­казів має криміналістичний характер. Це такі, що сприяють: встановленню характеру ушкодження, механізму травми; ототожненню особи, наприклад, методом зіставлення черепа (або його рентгенограм) загиблої людини з її прижиттєвою фото­графією; встановленню конкретного знаряддя злочину (сокира чи ніж, якими вчинено вбивство, можуть бути ототожнені за «трасами» на кістках, хрящах, залишеними їх зазубленими лезами) та ін.

Такі речові докази досліджуються у медико-криміналістичних відділеннях.

Інша група речових доказів має біологічне походження, тобто являє собою виділення організму людини чи тварини або частини їхніх органів і тканин. Це кров, сперма, волосся, слина, піт, по- то-жирові нашарування, сльози, молоко, молозиво, лохії, навколоплідні води, вагінальні виділення, сироподібне мастило, меконій, сеча, а також нігті, кістки, частки шкіри, м'язової тканини, мозку та інших внутрішніх органів. Речові докази біологічного походження досліджуються в іму­нологічних і цитологічних відділеннях, де працюють фахівці, котрі після закінчення медичних вищих навчальних закладів отримали спеціальність судово-медичних експертів в інтернатурі, а потім пройшли спеціалізацію з судово-медичної імунології, цитології чи криміналістики.

Знання судово-медичної експертизи речових доказів потрібно кожному лікарю, який згідно з Кримінально-процесуальним кодек­сом України може бути залучений до огляду місця події вчиненого злочину (ст. 192). Під час огляду місця події судово-медичний експерт повинен допомогти слідчим органам у виявленні, правиль­ному забиранні та упаковуванні речових доказів. Крім того, він може дати слідчому кваліфіковані поради щодо правильного збе­рігання речових доказів до відправки їх на дослідження, розтлума­чити можливості судово-медичної експертизи речових доказів. Це дасть можливість слідчому направити матеріал на дослідження у потрібне відділення та поставити доречні питання на вирішення судово-медичним експертом.