XI. Концепція революційних засобів боротьби.

ОУН визнає за єдиноправильні і єдиноуспішні методи боротьби за здобуття УССД – методи революційні. Суть революційности нашої тактики полягає в тому:

1. Що ми не обмежуємося до проголошення деклярації, а активно боремося за досягнення нашої цілі, що ми самі стоїмо безпереривно на бойових позиціях і виводимо на ці позиції цілий український народ та мобілізуємо всі ресурси і всі сили до виграння останнього бою.

2. Що ми не вирікаємось своєї мети, а безстрашно прямуємо до неї в усякій ситуації: чи то тоді, коли окупант іде на певні уступки, чи тоді, коли він з лютістю і жорстокістю звіра кидається на нас, кидає всі свої сили і примінює найбільш варварські методи боротьби з нами. Наша постава в таких ситуаціях заключається в одному слові: боротьба. Боротьба без огляду на жертви і труднощі, боротьба до загину, за життя і смерть. Така постава – мужня і героїчна боротьба – єдино може дати і дасть нам перемогу.

3. Що примінюємо радикальні, насильницькі методи боротьби, не зважаючи на те, що вони суперечать законам окупанта. Ми б’ємо і нищимо ці закони, бо вони б’ють і нищать наш народ. Ми не чекаємо “слушного моменту” з заложеними руками, поки ворожа система “розвалиться”, ми своїми діями організуємо і приспішуємо її падіння.

4. Що ми організуємо боротьбу в краю, на рідних землях, а не на еміграції. Ми не емігранти, не політичні втікачі, не жертви політичного ворожого переслідування, ми – революціонери, воїни, озброєні апостоли Української Національної Революції, ми добровільно станули на цей шлях і горді тим, що своєю працею і кров’ю кладемо підвалини під могутню Українську Державу, під новий лад на сході Европи.

5. Що ми приняли спеціяльний стиль безкомпромісової боротьби проти окупанта: глибоке збройне підпілля, а водночас – підпілля, що перебуває на зовні.

6. Що ми організовуємо опір, оборону, наступ проти окупанта на всіх ділянках життя: духовній, політичній, культурній, економічній і інших площинах.

7. Що ми числимося в нашій боротьбі з усіми поступовими досягненнями людства і самі також вносимо до цієї скарбниці свій вклад. З цієї скарбниці не боїмося брати те, що поступове і сприяє інтересам та розвиткові українського народу.

8. Що ставимо високі вимоги до членів ОУН і до української людини взагалі. Український революціонер мужньо по-лицарськи бореться і по-героїськи вмирає. Цим ми вносимо українську духовність на вершини благородности і величі людського духа, тим ми даємо зразки героїзму як для свойого народу, так і для цілого людства.

XII. На наш погляд на ролю людини в суспільному житті, а нашій боротьбі зокрема.

1. Людина – це духова і фізична частинка даного суспільства. Людина, тим самим, може всебічно розвиватись тільки в рамах свойого суспільства, тільки в ньому є початок і кінець її життя. В залежності від долі суспільства – така ж доля одиниці. Найвищий обов’язок одиниці – служити для добра, розвитку, сили її суспільства, бо в цьому є й її добро, її розвиток, її сила і щасття. Ми, одночасно, проти фальшивого тлумачення цього закону. Ми проти такої засади, яка проголошує, що “держава – все, держава – ніщо”. Такою фразою прикриваються окупанти і диктаторські режими, щоб оправдати свою політику потоптання прав людини і цілковите здавлювання свободи духа і чести одиниці. Ми на державу дивимося не як на самоціль, а як на засіб до цілі. Державу ми розцінюємо як організовану форму життя народу (цілого народу, а не кліки), в якій керівні органи зобов’язані дбати про ріст і розвиток одиниць, охороняти їх перед злочинцями і експлуатацією з боку других. Бо держава по-нашому – це організація народу, а не організація для панування і експлуатації народу. Очевидно, такою державою, що дбає про розвиток одиниці і охороняє її інтереси, є тільки національна держава з народним урядом, а ніколи окупантська.

Але ми також проти сваволі одиниці і проти таких дій з її сторони, які йдуть на шкоду її суспільству. Ми за точним і справедливим розмежуванням прав і обов’язків держави перед одиницею і за таким же визначенням прав та обов’язків одиниці перед своєю національною державою.

2. Ми стоїмо за розвиток людської гідності, національної гордості, суспільної солідарності, високого культурного рівня, мужности одиниць, а проти придавлювання цих почуттів в людині і творення в психології отари, яка сліпо або зі страху покірно піддається волі ватажка. Ми виховуємо свідоме жертвування і самовідречення. Одиниці для добра свойого народу, щоб вона чула насолоду в цьому, щоб уважала працю для рідного народу своїм священим обов’язком, культом, а не примусом чи карою.

3. Особливо місце людській індевідуальності ми надаємо в нашій боротьбі. Ми виховуємо в своїх членів високий патріотизм, сильну волю, характер, мужність, геройськість, високу етику і мораль. Ми цінимо і підносимо людську гідність члена ОУН і наставляємо його на таке ж цінування всіх українців і чужинців (не ворогів). Розвиваємо його власну ініціятиву, полет, дух творчости, праці і боротьби.