- •1. Поняття і функції нотаріату
- •2. Виникнення і розвиток нотаріату як правового інституту
- •49.Посвідчення договорів застави (іпотеки)
- •50. Посвідчення установчих договорів господарських товариств
- •51.Посвідчення договорів ренти
- •52.Посвідчення договору довічного утримання (догляду) та договорів про надання утримання
- •53. Договір управління майном
- •54.Представництво і довіреність
- •56. Шлюбний контракт
- •55. Посвідчення договорів доручення
- •57.Спадковий договір
- •58.Посвідчення заповітів
- •59.Порядок призначення та обов'язки виконавця заповіту
- •60.Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину
- •61.Загальні положення про спадкування
- •62. Таке саме як 60
- •63. Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи,місце перебування якої невідоме
- •64.Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та їх процесуальний порядок
- •65.Поняття і значення видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •66.Порядок видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя
- •67.Видача свідоцтва про придбання арештованогонерухомого майна, а також заставленого майна
- •68.Видача свідоцтва про придбання майна, що є предметом іпотеки
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •70.Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •69. Поняття і підстави накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •71. Процесуальний порядок накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна
- •73. Засвідчення справжності підпису на документах
- •74. Засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу
- •75. Посвідчення факту, що громадянин є живим, та факту перебування громадянина в певному місці
- •76. Посвідчення тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці
- •77. Посвідчення факту часу пред'явлення документів
- •78. Поняття і значення передачі заяв фізичних та юридичних осіб
- •79. Процесуальний порядок передачі заяв
- •80. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
- •81. Прийняття документів на зберігання
- •82. Поняття і значення виконавчого напису
- •83. Умови і порядок вчинення виконавчих написів
- •84. Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів за конкретними видами заборгованостей
- •85. Поняття та значення векселя
- •86. Порядок вчинення протестів векселів
- •87. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків
- •88. Процесуальний порядок пред'явлення чеків до платежу, посвідчення неоплати чеків та вчинення виконавчого напису на чеку
- •89. Поняття і значення вчинення морських протестів
- •90. Процесуальний порядок вчинення морських протестів
- •91. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав
- •92. Оформлення нотаріусом документів, призначених для дії за кордоном
55. Посвідчення договорів доручення
Для забезпечення вчинення правочинів від імені та за рахунок однієї сторони (довірителя) укладається договір доручення, який за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим і згідно з яким друга сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні юридичні дії, які призводять до створення, зміни, припинення цивільних прав та обов'язків довірителя.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується від імені і за рахунок іншої сторони (довірителя) виконати певні юридичні дії. У правовій літературі той, хто видає доручення, називається довірителем, а представник називається повіреною особою. І довірителем, і представником можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Подібна термінологія використовується і в довіреності. Проте довіреність не тотожна договору доручення. Співвідношення між ними таке: договір доручення є
підставою видачі довіреності. В основі довіреності може бути і договір експедиції, і трудовий договір. Наприклад, матеріально відповідальній особі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов'язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов'язків.
У договорі доручення або виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить учинити повіреному. Дії, які належить учинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу України).
Крім того, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, а також строк дії доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
У договорі доручення на укладання договору дарування обов'язково вказується ім'я обдаровуваного. Якщо ця вимога не виконана, договір доручення є нікчемним.
Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Він має право передати виконання доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором доручення або якщо повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. У випадку коли можливість вчинення дій замісником повіреного не передбачена або така можливість передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений відповідає за вибір замісника.
Права та обов'язки повіреного і довірителя встановлені статтями 1006 і 1007 ЦК України.
Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності, відмови довірителя чи повіреного від договору, а також у разі їх смерті.
56. Шлюбний контракт
Шлюбний договір — це правочин, який укладають за власним бажанням особи, що беруть шлюб, і яким регулюються майнові відносини між подружжям, зокрема визначаються їхні майнові права і обов'язки як батьків. Шлюбний контракт є одним із способів регулювання названих відносин подружжя.
Закон вимагає обов'язкового укладання шлюбного договору в письмовій формі з нотаріальним посвідченням. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Посвідчення цього договору належить до предметної компетенції як державного, так і приватного нотаріусів.
Порядок заключення шлюбного договору та його посвідчення регулюються статтями 92-103 Сімейного кодексу України та пунктами 127-136 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Згідно зі ст. 92 СК, шлюбний договір може бути укладено, на відміну від раніше діючого законодавства, особами, які подали заяву на реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо його укладено подружжям — то у день його нотаріального посвідчення, про що має бути зазначено в тексті договору (ст. 95 СК України).
Що може включатись до шлюбного контракту? До прийняття нового сімейного кодексу навіть у спеціальній літературі існувала така точка зору, що в шлюбний договір можна записати будь-що за умови згоди іншого з подружжя. Така думка є помилковою.
Особливостями шлюбного контракту є те, що, по-перше, шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (п. З ст. 93 СК України).
По-друге, шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (п. 4 ст. 93 СК України).
По-третє, за таким договором не може передаватись у власність одного з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (п. 5 ст. 93 СК України).
Згідно зі статтями 96-99 Сімейного кодексу України, до шлюбного контракту можуть бути включені такі питання:
загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків;
чинність договору або його окремих умов і після припинення шлюбу;
порядок зміни його умов;
1 — майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу;
— положення про визнання майна, набутого ними за час шлюбу, таким, що вважатиметься їхнью спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них;
можливий порядок поділу майна, у тому числі й у разі розірвання шлюбу;
використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб;
можливість надання утримання одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також можливість припинення права на утримання одного з подружжя у в'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації;
може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою спільною власністю, їхніх родичів, а також звільнення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився в нього, в разі розірвання шлюбу, з виплатою грошової компенсації або без неї;
умови, розмір та строки виплати аліментів у разі розірвання шлюбу.
Оскільки шлюбний договір є актом вільного волевиявлення, сторони можуть домовитись про включення до нього будь-яких інших умов щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.
Зміни до шлюбного договору можуть бути внесені подружжям шляхом укладання відповідного договору, який підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У п. З ст. 100 Сімейного кодексу зазначено, що на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дітей, що мають істотне значення. Також на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може ставитись питання про визнання цього контракту недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України. Шлюбний договір може бути і розірваний на вимогу одного з подружжя за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.
Право сторін на звернення до суду за захистом їхніх прав і законних інтересів роз'яснюється нотаріусом і може бути зазначене в тексті шлюбного контракту.
Слід зазначити, що місце вчинення цієї нотаріальної дії не досить чітко визначене законодавством. Договір укладається за місцем проживання однієї з сторін або за місцем проживання однієї з осіб, які беруть шлюб.
Посвідчуючи шлюбний контракт, нотаріус зобов'язаний встановити особу, перевірити дієздатність осіб, які виступають сторонами договору. Треба сказати, що Сімейним кодексом шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а для чоловіків — у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації шлюбу, відповідно до чинного законодавства, шлюбний договір укладається неповнолітніми за письмовою згодою їхніх батьків або піклувальника, справжність підпису яких засвідчується нотаріусом з дотриманням вимог законодавства. При цьому обов'язковою є наявність згоди органів опіки та піклування, тому що предметом договору є майнові права та обов'язки подружжя.
Нотаріус зобов'язаний роз'яснити сторонам зміст посвідчува-ного договору, права і обов'язки сторін за ним, можливість зміни його умов та розірвання, а також звернення до суду за захистом у разі порушення його умов однією зі сторін.
Договір укладається у трьох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса, а два інших видаються сторонам.
Усі примірники підписуються учасниками правочину. Посвід-чувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.
