49. Погляди н Макіавеллі на державу і політику.

Держава Макіавеллі розглядав як якесь відношення між урядом і підданими, що спирається на страх чи любов останніх. Держава є непорушним, якщо уряд не дає приводу до змов і збурень, якщо страх підданих не переростає в ненависть, а любов - в презирство. Всі держави Макіавеллі ділить на такі види: «Усі держави, всі держави, що володіли або володіють владою над людьми, були й суть або республіки, або держави, керовані незалежно» [1].

Найкраща форма правління, вважає Макіавеллі, - республіка, але державі, «де государ править в оточенні слуг, які милістю і зволенням його поставлені на вищі посади, допомагають йому керувати державою», також віддані симпатії автора.

Змішану республіку Макіавеллі вважав результатом і засобом узгодження прагнень і інтересів борються соціальних груп. У кожній республіці завжди бувають два протилежні напрямки: одне - народне, інше - вищих класів; з цього поділу випливають всі закони, що видавалися в інтересах свободи.

Держави, керовані одноосібно, у нього діляться на успадковані і нові. Наслідному государеві набагато легше утримати владу, ніж новому, тому що для цього достатньо не переступати звичаїв предків і без поспішності пристосовуватися до нових обставин. «Наслідному государю, чиї піддані встигли зжитися з правлячим домом набагато легше утримати владу, ніж новому, бо для цього йому достатньо не переступати звичаю предків і надалі без поспішності застосовуватися до нових обставин. При такому способі дій навіть посередній правитель не втратить влади, якщо тільки не буде повалений особливо могутньою і грізною силою, але і в цьому випадку він відвоює влада при першій же невдачі завойовника ... Важко утримати владу новому государю ».

І завойоване і успадковане володіння можуть належати або до однієї країни і мати одну мову, або до різних країн і мати різні мови. «У першому випадку утримати завойоване неважко, особливо якщо нові піддані і раніше не знали свободи». Для цього досить усього лише викорінити рід колишнього государя, бо при спільності звичаїв і збереженні старих порядків ні від чого іншого не може відбутися занепокоєння.

Колишні ж закони і податки слід зберегти. Тоді завойовані землі в «найкоротші терміни зіллються в одне ціле з споконвічним державоюзавойовника». У другому ж випадку для збереження влади потрібні і велика удача, і велике мистецтво. Одне з найбільш вірних засобів, за Макіавеллі, переселитися туди на проживання, «бо лише живучи в країні, можна помітити що починається смуту і вчасно її припинити ... Інакше дізнаєшся про неї тоді, коли вона зайде так далеко, що пізно буде вживати заходів».

Слід зазначити, що Макіавеллі вперше в історії відокремив політику від моралі і релігії і зробив її автономною, самостійною дисципліною, із властивими їй законами і принципами, відмінними від законів моралі і релігії.  Політика, згідно Макіавеллі, є символ віри людини, і тому займає панівне становище в світогляді. Політична ідеологія Макіавеллі спрямована на досягнення певної політичної мети - формування колективної волі, за допомогою якої можна створити могутнє, єдина держава.  Твори Макіавеллі справили величезний вплив на подальший розвиток політико-правової ідеології. У них сформульовані та обгрунтовані головні програмні вимоги буржуазії: непорушність приватної власності, безпеку особи і майна, республіка як найкращий засіб забезпечення «благ свободи», засудження феодального дворянства, підпорядкування релігії політиці і ряд інших.