Тема 2. Патопсихологія та її взаємозвязок з юридичною психологією.
Патопсихологія як наука. Предмет, об’єкт дослідження. Психологічний діагноз. Психіатричний діагноз. Порушення свідомості, уваги
Патопсихологія як психологічна дисципліна вивчає закономірності розладів і відхилень психічної діяльності і якостей особистості людини.
Патопсихологія:
1) визначає причини аномальної поведінки;
2) виявляє приховані ознаки порушень вищих психічних функцій;
3) орієнтована на раннє виявлення симптомів психічного недорозвитку;
4) патопсихологічне обстеження спрямоване на корекцію, реабілітацію хворого;
5) патопсихологічне обстеження часто проводиться при різного роду експертизах (судовій, навчальній, трудовій, військовій), що визначає певний підбір діагностичних методик.
Психологічний діагноз - це структурований опис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості. Психологічний діагноз - це не висновок про психічну хворобу або про схильність до певного психічного захворювання. Існують так звані негативні сторони процесу уваги або порушення уваги. Види порушень уваги:відволікання; неуважність; гіперрухливість; інертність; звуження обсягу уваги, нестійкість уваги. Під порушеннями уваги розуміють патологічні зміни спрямованості, вибірковості психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за наявності органічних уражень мозку, у звуженні об'єкта уваги, коли одночасно людина може сприймати лише невелику кількість об'єктів, у нестійкості уваги, коли порушена концентрація уваги і спостерігається її відволікання на сторонні подразники. Структура свідомості складається зі свідомості свого "Я" і предметної свідомості, що відбиває об'єкти навколишнього світу і орієнтування в місці і часі. З клінічної точки зору до розладів свідомості відносяться стани, що характеризуються порушенням орієнтування в часі, місці, навколишньому оточенні і у ряді випадків у власній особі. Причиною порушення свідомості можуть бути найрізноманітніші захворювання, як неврологічні, так і соматичні; тому велике значення для діагностики мають детальний анамнез, ретельне загальне і неврологічне обстеження, комплексне лабораторне дослідження. Нижче наводиться класифікація причин порушення свідомості.
2.
У людини відчуття є елементарним психічним процесом і одночасно основою формування і розвитку інших більш складних психічних процесів, це невід'ємна частина сприйняття. Оскільки відчуття і сприйняття як психічні процеси належать конкретній людині, вони мають суб'єктивний відтінок, обумовлений індивідуальними властивостями органів почуттів, життєвим досвідом, знаннями. Суб'єктивізм у даному випадку стосується лише ступеня повноти і глибини відображення і розуміння, а не реальності об'єктивного існування сприйманого. Реальна дійсність завдяки цьому сприймається в такому виді, у якому вона існує, але з різним ступенем повноти і розуміння її значення. Поява розладів відчуттів і сприйнять при психічних захворюваннях означає перекручування інформації про зовнішній світ. У результаті порушуються орієнтування в ньому, розуміння того, що відбувається навколо, поводження людини. Порушення відчуттів (чутливості) вивчаються в клініці нервових хвороб. У психіатричній практиці з патологією відчуттів приходиться зустрічатися рідше. Порушення сприйняття є одним з найбільш частих проявів психічних хвороб, у т.ч. і соматогенно обумовлених. Цим визначається необхідність вивчення симптомів порушення відчуттів і сприйнять лікарями загального профілю.
3. Порушення пам’яті
Грубі порушення пам'яті - амнезія - відбуваються у двох формах: ретроградної амнезії (порушення пам'яті на події, що передують захворюванню) і антероградної амнезії - порушення пам'яті на події, що відбувалися після захворювання. Відрізняються також постгіпнотіческіе амнезія (забування подій, що відбуваються протягом гіпнотичного сеансу) і охоронна амнезія (забування допомогою механізму витіснення неприємних, психотравмуючих подій). Мимоволі спливаючі спогади називаються ремінісценціями.
У певних психічних станах, при крайньому перевтомі виникають явища парамнезій - обману пам'яті: псевдоремінісценції (ілюзії пам'яті), явище deja vu (вже бачив) - виникнення враження повторного сприйняття тих явищ, які в дійсності сприймаються вперше, а також різні конфабуляции (від лат. confabulatio - бесіда) - помилкові спогади. Змістом конфабуляции можуть бути не тільки вигадані події, але і дійсні події, перенесені в інший час (кріптомнезіі). Помилкове відтворення слів називається контамінацією (від лат. Contamitio - зіткнення, змішання). До контамінації відноситься об'єднання в мовному потоці структурних елементів двох мовних одиниць на основі їх семантичної близькості ("грає значення" замість "грає роль").
4. Порушення мислення
Порушення мислення - порушення у виконанні інтелектуальних операцій, зумовлені різними психічними захворюваннями, локальними ураженнями мозку і аномаліями психічного розвитку. Порушення мислення можуть бути локалізовані на різних рівнях: на рівні регуляції, до якого відносяться процеси мотивації, проектування і контролю; на рівні операцій, які виконуються; на рівні динамічного забезпечення інтелектуальної діяльності. В залежності від набору операцій, які виконуються, можуть страждати вербально-логічне (словесно-логічне), наочно-образне або наочно-діюче мислення. У випадку психічних захворювань характерно випадіння насамперед регуляторних механізмів розумової діяльності і більш за все страждає при цьому мотиваційна складова, хоча, наприклад, при шизофренії виникають також і операціональні порушення, пов'язані з актуалізацією смислових зв'язків. При локальних ураженнях головного мозку характер порушень мислення визначається локалізацією вогнища ураження. При ураженні лівої лобної частини мозку зазвичай відбувається випадіння регуляторних компонентів мислення при збереження виконавських інтелектуальних операцій. При ураженні третічних коркових полів задніх відділів лівої та правої півкуль відбуваються розлади наочно-образних і наочно-дієвих форм мислення через труднощі аналізу і синтезу інформації, пов'язаної з простором.
5. Порушення емоцій
Патологічна зміна емоцій виявляється по-різному: депресією, апатією, емоційною лабільністю тощо. Депресія — афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мислительною і руховою загальмованістю. Хворі на депресію охоплені почуттями неприємного характеру, в усіх подіях вбачають лише негативні відтінки. Маніакальний синдром — це стан, протилежний за емоційним фоном депресії. Характеризується стійким підвищенням настрою, надмірною рухливістю і прискореним темпом мислительної діяльності. Так, ейфорія означає піднесений настрій, стан вдоволення і безтурботності, що не відповідає об'єктивним обставинам. Дисфорія - пригнічений настрій, що характеризується дратівливістю, озлобленістю, похмурістю, підвищеною чутливістю до дій оточуючих, схильністю до вибухів агресії. Амбівалентність почуттів - неузгодженість, суперечливість кількох емоційних ставлень до певного об'єкта, що їх відчуває людина одночасно. Апатія - стан, який характеризується емоційною пасивністю, байдужістю, спрощенням почуттів, відсутністю інтересу до навколишніх явищ, подій та послабленням спонук. При порушенні емоцій особливої уваги потребує депресія.
6. Порушення вольової сфери
Воля - свідоме цілеспрямоване керування людиною власною діяльністю. Вольова активність властива тільки людині. Зниження вольової активності: Гіпобулія - ослаблення або зниження цілеспрямованої діяльності, що проявляється зниженням або цілковитою відсутністю спонукань, руховій і мовній загальмованості, обмеженості міміки при повній анатомічній цілісності рухового апарату. Абулія - повна безвольність, відсутність відповідного імпульсу до дії. Абулія та гіпобулія можуть існувати окремо в рамках окремих захворювань та включатися в різні ступорозні стани. Спотворення вольової активності: Парабулії - виявляється в рзноманітних імпульсивних рухових актах, безглуздих, іноді вичурних, рухах і т.д. Виникає спотворення інстинктів, парадоксальність вольових дій. Імпульсивна дія - несвідома, проста, поодинока не пов’язана з ситуацією дія, яка здійснюється без вольового рішення. Імпульсивні потяги - короткочасні патологічні потяги, що виникають зненацька, не можуть бути загальмованими і реалізуються у дії.
7. Психічні хвороби та їх психологічна суть.
Психічні хвороби (застаріле — душевні хвороби), захворювання людини, що характеризуються переважно розладами психіки . Порушується віддзеркалення об'єктивної реальності, змінюються самосвідомість, відношення до того, що оточує і поведінка. Одні П. би. виникають в результаті первинного ураження головного мозку з подальшим порушенням діяльності організму в цілому, інші — унаслідок захворювання тих або інших органів з вторинним порушенням психічних функцій. П. би. виявляються різними розладами: обманами сприйняття ( ілюзії, галюцинації ), порушеннями мислення (наприклад, нав'язливі явища, марення ) настрої (наприклад, депресія ), розладами свідомості, пам'яті, зниженням інтелекту. Сучасне природознавство не має в своєму розпорядженні досить повних і точних уявлень про нормальні механізми психічної діяльності, тому неясні і механізми її порушень. Причинами П. би. можуть бути спадковий нахил, інфекції, інтоксикації, захворювання головного мозку (травми, пухлини і ін.), залоз внутрішній секреції, внутрішніх органів, авітамінози, психічні травми. У ін. випадках мають значення порушення внутріутробного розвитку.
8. Особливості діяльності людини в екстремальних умовах. Поняття про фізіологічний та патологічний афект.
Екстремальні умови діяльності характеризуются впливом на організм людини постійно діючих, високо інтенсивних, потенційно загрозливих для організму факторів. В екстремальних умовах яск-раво виражені негативні функціональні стани, а діяльність людини здійснюється із залученням резервних можливостей організму. Робота за таких умов потребує від індивіда необхідності мати дос-татньо часу на відновлення. До психічних станів особистості відносять вияви відчуттів (настрій, афект, ейфорія, тривога, фрустрація тощо), уваги (зосередженість, неуважність), волі (рішучість, розгубленість, зібраність), мислення (сумніви), уяви (марення) тощо. Різні підходи до вивчення психічних станів багато в чому схожі, але водночас у них є і відмінності. Розрізняють (особливо в судової психіатрії) фізіологічний і патологічний афект. Перший, на відміну від другого, не супроводжується втратою самоконтролю, і не є підставою для визнання особи неосудним. Другий є порушенням нормального функціонування психіки і може свідчити про необхідність медичного втручання.
9. Стани сильного душевного хвилювання.
Сильне душевне хвилювання - це така душевна буря, таке сильне психiчне напруження всiх сил людини, яке не може бути тривалим. Як свiдчить практика, такий стан триває не бiльше кiлькох хвилин.