Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПМ_108_by_De_Lotren.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
513 Кб
Скачать
☆

59. Методи встановлення та оптимізації цін.

Маркетингова цінова політика має досить широкий набір підходів та методів прямого (безпосереднього) та непрямого розрахунку цін. Під час розрахунку ціни можна користуватися одночасно кількома методами з переважанням будь-якого з них. Методи прямого ціноутворення можна об’єднати в групи:

  1. Виходячи з витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції (метод простих формул; середні витрати + прибуток; згідно з маржинальними витратами; метод беззбитковості).

  2. Виходячи з попиту (на основі суб’єктивної оцінки цінності продукту; на основі цінової еластичності).

  3. З урахуванням умов конкуренції (“залежне” встановлення цін; “слідування за лідером”; ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів; тендерне ціноутворення).

  4. В рамках товарної номенклатури (за номенклат. групою; обмеження кількості цін).

  5. За географічним принципом (зональне ціноутворення; ціноутворення відносно базового пункту; франко-ціни; ціни згідно з умовами “Інкотермс”).

  6. На основі узаконених типових умов (біржове ціноутворення; ціноутворення з урахуванням державної політики).

До методів непрямого ціноутворення належить маркетингова політика кредитування, кондицій, а також знижок.

Кредитна політика фірм – це визначення і безпосередня реалізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником.

Політика кондицій – це встановлення умов платежів і поставок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов’язкові умови поставки продукції.

Знижки: 1) кількісні (некумулятивні та кумулятивні); 2) касові; 3) на замовлення, вартість якого перевищує якусь конкретну суму; 4) негативні; 5) функціональні; 6) торговельні; 7) сезонні; 8) фінальні; 9) залікові; 10) на вимогу важливого клієнта.

60. Види ціни “сіф” та їх застосування.

СFR – вартість і фрахт (порт призначення визначений) – продавець зобов’язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в погоджений порт призначення, проте ризик втрати або пошкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, спричинених подіями, що сталися після поставки товару на борт судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець здійснює очищення товару від мита на експорт.

CIF – вартість, страхування і фрахт (порт призначення визначений) – продавець має такі ж зобов’язання, як і у випадку CFR, але з тим додатком, що він мусить забезп. морське страхування для усунення ризиків втрати або пошкодження товару при перевезенні; він також здійснює очищення товару від мита на експорт. СРТ – перевезення оплачено до … (місце призначення визначено) – продавець оплачує фрахт за перевезення товару до погодженого місця призначення, а також очищення товару від мита на експорт. Ризик втрати або пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що сталися після поставки товару перевізнику, переходять від продавця до покупця після поставки на зберігання перевізнику.

СІР – перевезення до … і страхування оплачені (місце призначення визначено) – продавець має ті самі зобов’язання, як за умов СРТ, але додатково він повинен забезпечити страхування вантажу для зменшення ризику покупця у зв’язку зі втратою або пошкодженням товару при перевезенні.