4. Здійснення права на спадкування та оформлення спадщини

Для переходу спадщини у власність спадкоємців необхідно, щоб вони її прийняли. Будь-який із спадкоємців має право як прийняти, так і відмовитися від спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення в особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Протягом цього строку спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, повинні подати до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може протягом цього ж строку відкликати її.

Заяву про прийняття спадщини можуть не подавати:

• спадкоємці, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

• малолітні (до 14 років) та неповнолітні (до 18 років) спадкоємці;

• недієздатні особи та особи, чия цивільна дієздатність була обмежена у встановленому порядку.

Вказані особи вважаються такими, що прийняли спадщину незалежно від подання заяви про її прийняття.

Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщини. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Протягом перебігу строку для прийняття спадщини будь-який спадкоємець може відмовитися від прийняття спадщини. Для цього до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини подається заява про відмову від прийняття спадщини. До закінчення строку прийняття спадщини ця заява також може бути відкликана спадкоємцем. У випадку відмови від спадщини одним із спадкоємців його частка розподіляється порівну між іншими спадкоємцями. Проте спадкоємець вправі відмовитися від прийняття належної йому частки на користь іншого спадкоємця.

Спадкова трансмісія – коли спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти. При цьому право на прийняття належної такому спадкоємцю частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців. Право на прийняття спадщини у випадку спадкової трансмісії здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він подовжується до трьох.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина визнається судом відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається органом місцевого самоврядування після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити заявлені вимоги кредиторів спадкодавця.

Борги спадкодавця підлягають сплаті спадкоємцями, які прийняли спадщину, в розмірі, що не перевищує вартості отриманого майна. Для цього кредитор спадкодавця повинен протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини пред’явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Якщо кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини. За видачу свідоцтва стягується державне мито у розмірі 0,5 % від суми спадщини (за винятком випадків видачі свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю)).

Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є майно, що підлягає державній реєстрації (земельні ділянки, інша нерухомість, транспортні засоби тощо), спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (органи Державного комітету України по земельних ресурсах, органи Державної автомобільної інспекції МВС України).