4. Культура населення кіммерінсько'-скіфо-сарматського часу.

Приблизно в ІІІ тис. до н. е. на всій Україні, де розгорталася трипільська культура, появились нові поселенці. За рівнем культури вони стояли нижче від трипільців, але були більш войовничі й підкорили їх. Пришельці вміли обробляти мідь (мідний вік на Україні датується 3300— 2800 рр. до н. е.), згодом до неї почали додавати олово і одержали бронзу – метал міцніший за мідь (бронзовий вік на Україні датується 2800—1200 рр. до н. е.). Мистецтво епохи бронзи представлене численними золотими виробами у формі діадем, стилізованих фігурок хижаків, де помітний вплив трипільського мистецтва. Змінюється також кераміка: поряд зі шнуровим орнаментом з’являються геометричні форми: трикутники, кола, зиґзаґи якими прикрашали посуд.На кінець бронзового віку на Україні припадає поява у Північному Причорномор’ї кіммерійців – першого народу на українському терені, ім’я якого зберегла історія. Хронологічно культура кіммерійців охоплює період з 1500 по 700 рр. до н. е. Вони мали укріплені городища. У кіммерійців були складні ритуальні обряди: вони ховали небіжчиків і мали некрополі. Кіммерійці характеризуються табунним скотарством, високою культурою бронзи та кераміки з кольоровими інкрустаціями. Їх культуру слід вважати продовженням трипільської.треба зазначити, що в період кіммерійської культури на Україні у вжиток входить залізо, яке витісняє дорожчу бронзу (залізний вік на Україні датується XII ст. до н. е. – IV ст. н. е.). Спостерігається подальше вдосконалення засобів виробництва. Тоді ж постають численні городища, окопані ровами й обнесені валами.З іранських племен, що побували в Україні у VIII – II ст. до н. е., найбільше культурних пам’яток залишили після себе скіфи. У південній право- і лівобережній Україні знайдені величезні кургани, де хоронили скіфських царів. Скіфське мистецтво було своєрідним і відіграло важливу роль у формуванні слов’янської культури і житлового будівництва. Тут слід згадати і скіфську кераміку, прикрашену заглибленим геометричним узором, і скіфське декоративне мистецтво, основою якого є зображення тварин.Скіфи користувалися всіма формами посуду, виробленого трипільцями. Гребінцевий орнамент був провідною формою в трипільській, кіммерійській і анто-слов’янській культурі. Він зберігся майже незмінним до наших днів і є національною формою виробів української кераміки.Традиції скіфського мистецтва продовжували сармати, які витіснили скіфів з південних степів України.

5. Культура населення античних держав Північного Причорно­мор'я.

Побут і культура північнопричорноморських античних держав мали багато спільного із способом життя та культурою всього античного світу.Під впливом давньогрецької культури поширюється грамотність.Значна увага приділялася фізичній підготовці юних громадян.Для занять спортом споруджували спеціальні будинки-гімназії.Популярністю користувалися спортивні змагання з п’ятибор’я ,бігу,стрільби з лука тощо.Про поширення медичних знань свідчать знахідки бронзових і кістяних медичних інструментів.В Ольвії існувала аптека. Певного розвитку набули історія,географія,філософія.Історію Херсонесу написав історик Сіріск(ІІІ ст.до н.е.). Важливе місце у суспільному і культурному житті посідав театр.Театри діяли в Ольвії,Херсонесі,Пантікапеї.Мистецтво античних держав Північного Причорномор’я являє собою складне переплетення еллінської традиційної культури і надбань місцевих племен.Для мистецтва VI-І ст.до н.е. характерне переважання еллінських художніх традицій.У I-VI ст.н.е. значно поширюються варварські елементи,водночас відчувається вплив провінційної римської традийії.Набув поширення живопис,розвивається мистецтво мозаїки,вазопис ,скульптура.Розвивається коропластика-виробництво теракотових статуеток.Теракоти зображають персонажів античної міфології,різних птахів,тварин.Було також розвинені різьба по дереву та кістці.Релігія була політеїстичною.Існують 2 етапи у розвитку релігії населення причорнорноморських міст.Перший (VI-I ст до н.е.)характеризується існуванням давньогрецького пантеону божеств,другий (I-IV ст.н.е.)-появою в релігії полісів культів негрецького походження,запровадження культу римських імператорів і формування монотеїстичної релігії – християнства.У кінці ІІІ ст н.е. на Боспорі з’являються перші ознаки християнства,а протягом перших десятиліть IV ст. н.е. тут формується християнська община на чолі з єпископом.У списках Нікейського собору 325 р. згадується ім’я боспорського єпископа Кадма.

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремісниками. На ранньому етапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремісництво, торгівля – були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор’я мала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Північного Причорномор’я, причому мирне.

Другий великий період історії античних держав Північного Причорномор’я – римський (середина 1 ст. до н.е. – 70 роки 4 ст. н. е.)–характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії , Херсонеса , до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей період позначався  нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв’язків. Держави Північного Причорномор’я  стали для  римської імперії своєрідним бар’єром перед натиском кочових племен  на її східні кордони, що проходили  по Дунаю. Спостерігається  деяке економічне піднесення  Тіри, Херсонеса, Баспору, їхня  культура потроху нормалізується .